3. Відокремленим означенням можна замінити підрядну частину в реченні: А. Усе добре, що добре кінчається.
Б. Книга, що не читана ніким, мертва.
В. Ніхто не знає, що його в житті чекає.
Г. Зовсім потемніло, коли я вирішив прогулятися.
4. Відокремлене означення вжито в реченні (розділові знаки пропущено)
А. Довгі вечірні тіні падали на весь двір.
Б. Неподалік порослого мохом пня оселилися білі гриби.
В. Бабусин сад залитий сонцем так пахне яблуневим цвітом.
Г. Крізь ледь відхилену шибку просочується свіже повітря.
5. Лише прислівники записані в рядку:
А. ніяк, десь, неспроста.
Б. упритул, абияк, хтось.
В. по-київськи, навпростець, це.
Г. двічі, нічий, мимохідь.
Д. там, сама-самотою, будь-що.
6. Правильно узгоджено слова в рядку:
А. гостра біль.
Б. красива тюль.
В. далека путь .
Г. сильна нежить.
Д. смішне поні.
7. Правильно узгоджено слова в рядку:
А. корисна шампунь.
Б. солодкий манго.
В. запашне лате.
Г. холодна Сибір.
Д. зелений алое.
8. На запитання «Котра година?» правильною є відповідь:
А. без двадцяти шість.
Б. сім годин сорок хвилин.
В. рівно шість годин.
Г. шість годин десять хвилин.
Д. за двадцять шоста.
9. Літеру е треба писати на місці пропусків у всіх словах рядка
А. пр…поганий, пр..славний, пр..велебний
Б. пр..красний, пр..жовклий, пр..кордонний.
В. пр..чесний, пр..зирство, пр..крашений.
Г. пр..міський, пр..милий, пр..освященний.
Д. пр..бій, пр..бережний, пр..подобний.
10. Орфографічної помилки НЕМАЄ в реченні :
А. У цей час твориться диво: хтось не видимим смичком провів по синьому небу.
Б. А душа злітає все вишче й вишче і співає разом із пташками.
В. За стрункою звіницею десь у білому підхмар’ї зникають лебеді.
Г. Не зможуть дерева тягнутися вгору, якщо сонця промені не будуть їм світити.
Д. З далеку знову над нашою хатою пролітають лебеді.
11. Спрощення в групі приголосних відбувається у всіх словах рядка:
А. совіс..ний, очис..ний, форпос..ний.
Б. прихвос..ні, доблес..но, захис..ник.
В. щотиж..ня, студен..ство, сер..це
Г. ціліс..ний, безшелес..ний, невіс..чин.
Д. артис..ці, шіс..десят, щас..ливий.
12. Прочитайте речення.
Зранку ми гуляли (1) К/київськими вулицями, щоправда, нашвидкуруч оглянули
(2) В/володимирський (3) С/собор і (4) Б/ботанічний (5) С/сад імені Фоміна.
Велику літеру треба писати в словах, позначених цифрами
А. 1 і 2. Б. 1 і 4. В. 2 і 3. Г. 2 і 4. Д. 4 і 5.
По сивих водах небес плив місяць. Наче обгорнутий блискучою фольгою, він розливав по нічному небу хвилі м'якого проміння, і тихо слав холодне світло донизу, й під тим широким і байдужим усміхом усе набрало якихось легких і неначе нереальних обрисів. Полегшали будинки, здавалися не такими громіздкими; обличчя людей стали вродливіші й таємничіші; гілля дерев, опушене молоденьким листям, особливо переблискувало й пахло. Мовчазна і велична стояла Софія — у місячному промінні рівно, спокійно світились її бані.
Ішов по нічних, безлюдних вулицях... Місяць у небі побільшав і пояснішав, безмежні потоки блідого світла затопили місто. І місто стало тихе, замислене, вродливе якоюсь особливою весняною вродою. Ще ясніше й величніше світилися бані Софії, її споруда наче була символом єднання цього прекрасного світу, цієї весни з голубим єднанням ночі, з поодинокими мерехтливими зорями
Зорями небо героя вітало, квітами й піснею стріла земля
Роса блищить на сонці - чисте срібло (М. Коцюбинський).
Поглянув я на ягнята — не мої ягнята (Т. Шевченко);
Любіть красу своєї мови, звучання слів і запах слів: це квітка ніжна і чудова коханих батьківських степів (А. Малишко)
Бачу здалека: хвиля іскриста грає вільно по синьому морі
Ніч прозора, безшумна, тепла; ніби оксамитом огортає людину м’яке степове повітря.
Темная діброва стихла і мовчить; листя пожовтіле з дерева летить (Я. Щоголів).
Сонце гріє, вітер віє з поля на долину; над водою гне з вербою червону калину (Т. Шевченко)