3. Виберіть рядок, у якому цитату записано правильно. A) Спали мені на думку відомі рядки, в яких Павло Тичина закликав природу хлюпни нам, море, свіжі лави! О земле, велетнів роди! Б) «Найбільше і найдорожче добро в кожного народу – це його мова…» – писав Панас Мирний. B) В. Сухомлинський зазначав, що любов до Батьківщини неможлива без любові до рідного слова. Г) Уява поета малювала таку картину: «Летим. Дивлюся, аж світає, Край неба палає, Соловейко в темнім гаї Сонце зустрічає» (Т. Шевченко).
Вчора бабуся почала розмову про подарунок !
- Про який подарунок ти мрієш?
- Звичайно, мати власний ноутбук. – відказала я.
- А навіщо він тобі? – допитувалась бабуся.
- Перш за все, для навчання! – відповіла я.
Подумавши трошки, бабуся проказала:
- Так, внученько, складна тепер навчальна програма.
- Ти сама бачиш, бабусю, скільки виникає у мене запитань. А для відповідей є Інтернет.
- А що це таке? – знову поцікавилась бабуся.
- Це, так би мовити, величезна комп'ютерна бібліотека, у якій можна знайти відповіді на безліч запитань, - найбільш зрозуміло пояснила я.
- Для навчання, напевно, ноутбук важлива річ. Але я чула, що він приносить шкоду? – допитувалась бабуся.
- Це не зовсім так. Просто треба дотримуватися правил поводження за комп'ютером.
- Переконала. Омріяний подарунок чекатиме на тебе.
- Дякую, бабусю! Це буде найкращий подарунок!
Мій відпочинок влітку
Літо... Найпрекрасніша пора. І я завжди з нетерпінням чекаю на нього.
Влітку я допомагав бабусі в городі та дідусеві на пасіці. Коли я закінчував роботу вдома, то виходив на вулицю погуляти з друзями. Ми купалися в ставку, грали у футбол, збирали лікарські трави, але найбільше мені сподобалося ловити рибу.
Одного разу мій тато, я та мій друг Віталик вирішили піти порибалити. Коли виходили, було темно, аж ось запалав небосхил - це сходило сонце. Спочатку воно освітило темні верхівки дерев, а через де-кілька хвилин ми побачили березовий гай і до цього ще сонний ставок. На траві блищали крапельки роси, здавалося, що це міріади зірок спустилися на землю.
Біля оповитого вранішнім туманом ставка, своїм співом нас зустріли пташки в крилами журавель. Терпкий аромат польових квітів лоскотав ніздрі.
Ми зупинилися на березі і у зручному місці розклали свої нехитрі снасті. Як по команді, закинули гачки з лескою у воду. Першим у воді застрибав поплавок у мого тата, ще хвилина - і тато витяг окунця. Потім я витяг карася. Мій друг Віталик не забарився і теж витяг карася.
Втомлені, але веселі, з уловом ми поверталися додому. Першим нас зустрів мій собака Чара. Він швидко побіг до нас і почав обнюхувати і крутити руденьким хвостом.
Але час, нажаль, спливає... Скоро закінчилися канікули, і треба було знову повертатися до міста, щоб продовжити навчання.
Як чудово влітку!