3. Виділене слово є прийменником у реченні A) Оновлений весною, шумує рідний край (В. Сосюра).
Б) Хата була третя од кінця й стояла край вишневого
садочка (І. Нечуй-Левицький).
В) Усіх, кого тільки можна, кинуто на передній край
(В. Козаченко).
Г) Ох, тривого, дика тривого, не шаленій і серця не край...
(М. Сингаївський).
Д) Мовчав суворий лісовий край (В. Козаченко).
Гоголь не загубився у столиці. Попрацювавши переписувачем паперів, він кидає службу і поринає у літературну діяльність.
Незважаючи на те, що писав Гоголь російською мовою, зображував він здебільшого у своїх творах побут, вірування і звичаї саме українців. Задумавши „Вечори на хуторі поблизу Диканьки”, майбутній класик двох літератур звертається по до до матері, просить, щоб вона прислала йому описи українських зви чаїв та національних костюмів, народні легенди та перекази, пісні та казки.
Незабаром з'являється перша частина „Вечорів...”. Вона мала великий успіх. Мудрий і хитруватий хуторянин Рудий Панько розповідає веселі і водночас страшні історії. Героями його оповідей ставали сильні, безстрашні й веселі сільські па рубки і красиві й горді дівчата та їхні батьки, можливо, трішечки грубуваті й простакуваті, але добрі й щедрі. Персонажі живуть чесно, красиво, у їхньому світі добро бере верх над злом, любов — над ненавистю, красиве завжди переважує потворне.
Оскільки ранній Гоголь творив у річиші романтизму, то у сюжетах його „Вечорів...” тісно переплітається реальне з фантастичним, поряд з людьми діють казкові містичні сили. Відьми та чорти намагаються впливати на вчинки людей, втручаються в їхні долі, але частіше людина виявляється сильнішою, і нечистій силі доводиться допомагати персонажам перебороти перешкоди на шляху до кохання і щастя.
Взірцем для наслідування для багатьох українських письменників, наприклад П. Куліша, М. Костомарова, Є. Гребінки, М. Старицького, стала повість М. Гоголя „Тарас Бульба”, у якій він відтворив широку картину національно-визвольної боротьби українського народу проти польської шляхти. Як зазначають дослідники творчості письменника, ця повість — пристрасний гімн батьківщині, це геніальна пісня про любов до рідного народу та ненависть до її ворогів.
Головний герой твору втілює в собі кращі риси українського народу. Тарас — людина великої сили волі, захисник знедолених і пригноблених, він відзначається неабияким природним розумом і фізичною силою. Все життя персонажа пов'язане із Запорозькою Січчю, із товариством, його він повністю присвятив справі захисту вітчизни. Такими самими мріяв бачити й синів. Старший син Тараса, Остап, унаслідував кращі риси батька, його силу, міць, патріотизм. А от молодший, Андрій, вродився людиною романтично налаштованою, його душа більше тяжіла не до битв, а до тихих радощів кохання. Він був сміливий і відчайдушний, але його душа була відкрита й для інших почуттів. Ця особливість його характеру і стала причиною трагедії. Андрій покохав прекрасну полячку. І ця любов суперечила почуттю обов'язку. Юнак стає на шлях зради, та любов не зробила Андрія щасливим, через неї він втратив совість, товаришів, батьків, батьківщину. і врешті-решт за неї поплатився життям, прийнявши смерть від руки батька.
Повість „Тарас Бульба” була улюбленим твором М. Гоголя. Цінним у ній є не тільки відображення волелюбності й патріотизму українських козаків-запорожців, а й показ сильних і слабких сторін національного характеру.
Своєю творчістю геніальний митець прославив свій народ, його самобутню культуру, розкрив перед читачами духовно багатий його внутрішній світ, поривання до вільного й щасливого життя.
Львівський театр опери та балету імені Соломії Крушельницької — це не лише театр, це одна з найвизначніших і найгарніших споруд не лише Львова, а й Європи. У будівлі театру присутні елементи модерну. Будівля вражає великою кількістю ліпнини, декорування і скульптур. Верхівку театру прикрашають дві бронзові фігури-символи: зліва — “Комедія і драма”, справа — “Музика”, а поміж них височить статуя “Слави”. Ще більше вражає багатий інтер’єр театру — позолота, масивні люстри, розкішні розписи, живописні полотна, ліпнина, різьблення і скульптура. Особливої уваги варта дзеркальна зала з величезними дзеркалами, яка оптично збільшує маленьку кімнатку. Та головним все-таки є зал у формі ліри, який розрахований на тисячу глядачів. Оформленням залу займалися аж 10 художників під керівництвом С. Рейхана. Однією з головних прикрас як залу, так і цілого театру є завіса “Парнас” — картина, розписана польським художником Г. Семирадським. Вона належить до найунікальніших мистецьких творів, що знаходяться у Львові. На сцені львівської опери співали всесвітньо відомі виконавці, а також українські виконавці, зокрема Олександр Мишуга, Олександра Любич-Парахоняк, та Соломія Крушельницька, чиє ім’я тепер носить театр. Найпопулярніші опери “Ріголетто” Д. Верді, Л. Мінкуса, “Лебедине озеро” П. Чайковського, ”Ромео і Джульєтта”.
Объяснение: