3. Зредагуйте словосполучення.
Укажіть на причини помилок.
Тлумачити по-другому, піднімати питання, поставляти продукти,
заставляти мовчати, по крайній мірі, устав студентського братства, воєнна
тайна, тезиси доповіді, збори постановили, честолюбивий, терпелива людина,
багато численна аудиторія, строїтися в шеренгу, коротше кажучи, хто
крайній, крупномасштабний проєкт, шарикова ручка, користуватися
вспишкою, переписуватися з партнерами, відігравати значення, мова йде,
поділити пополам, нажимати на клавішу, найменш вразливіший,говорити
невпопад, невірна відповідь, оплачувати за проїзд, рідке пальне, паам;ятник
Тараса Шевченка, переводити текст, виписувати газети, грошовий перевод,
перекличка учнів, переключати швидкість, під ранок, під кінець дня, під
редакцією, учитися музиці, подзвони мені без чверті сім, палата общин.

Якось улітку ми всією сім’єю поїхали на риболовлю. Поки ми з татом розбирали снасті, мама збирала поблизу хмиз. Тато розставив вудки, а ми з мамою розвели багаття. Світанок уже відступив, ведучи за собою туман. Поплавці мирно погойдувалися на воді, не передвіщаючи ніякого кльову. Я небагато занудився й пішов до багаття. Мама сиділа на березі, любуючись яскравими сонячними відблисками на воді, а тато періодично перевіряв наживки на гачках і називав нас горем-рибалками. Так ми проседіли десь біля години, навіть не помітили, як до нас підійшов раптовий перехожий. - Доброго ранку,- привітався він. - Добого ранку ,- відповіли ми. Потім він ще довго розмовляв з моїм батьком. - Доброго вам улову,- сказав перехожий, - будьте здорові. З цими словами він зник у лісі. - Дякуємо, до побачення- відповіли ми йому в слід. А потім мама попросила в тата вудку, насадила на гачок наживку й закинула у воду. Не пройшло й хвилини, як поплавець вимогливо застрибав на воді, ми підбігли до мами, підказуючи їй, як підсікти рибу. І мама витягла невеликого карася. Тато недовго подумав і запропонував мамі насадити наживку на всі гачки. От отут-то й почалася в нас справжня риболовля. Увечері, коли ми їли  юшку, приготовлену на багатті, тато сказав, що більше без мами на риболовлю не поїде, тому що він і раніше чув, що жінки - щасливі рибалки, а сьогодні в цьому переконався та й слова нашого подорожнього стали пророчими

Кодацька фортеця або Кодак (сучасне Кайдаки; від  тюркського "кой" - селище та "даг" - гора) — фортеця на правому березі Дніпра напроти Кодацького порогу. Розрашована на 10 км нижче теперішнього міста Дніпропетровська, на території села Старі Кайдаки. Збудована польським урядом у липні 1635 року з метою ізолювати Запоріжжя і Дон від України, перекрити вихід до Чорного моря і перешкодити втечі селян на Запорізьку Січ. «Ключем до Запоріжжя» називали фортецю сучасники. Кодак будувався під керівництвом французького інженера Боплана. На побудову сейм асигнував 100 тисяч польських злотих. У серпні 1635 року запорожці під проводом гетьмана Сулими зруйнували Кодацьку фортецю. Відбудована була вона німецьким інженером Гекантом у 1639 році, її розміри збільшилися майже втричі, були побудовані католицький костел і монастир, православна церква, а польська залога збільшена до 600 найманців. Вогневу міць посилили артилерією, а також встановили у 3-х км величезну сторожову вежу. 1 жовтня 1648 року Кодак був взятий за наказом Богдана Хмельницького  (який за переказом влучно висловився на адресу цієї фортеці: «Manu facta manu distruo» («руками створене руками і руйнується») і перетворений на опорний пункт українського війська. За гетьмана Івана Мазепи Кодак був сторожовим постом супроти Січі. У 1711 році за умовами Прутського мирного договору разом з іншими фортецями на півдні України був зруйнований. Згодом Кодак був козацькою слободою, центром Кодацької паланки. У кінці XVIII ст. Кодак перейменовано на с. Старі Кодаки, тут оселилося багато запорожців, після зруйнування Нової Січі. Руїни Кодака збереглися до наших днів.   У 1910 році за ініціативою Дмитра Яворницького на місті фортеці встановлено пам'ятний знак. Нині на місці, де була фортеця, розташований гранітний кар"єр, місцевість руйнується.