30 бвллов Хто мав нагоду побувати на вулиці Садовій у селі Хочиному, що на Житомирщині, той обов’язково звернув увагу на квітковий розмай на подвір’ї однієї господині. Чого тут тільки немає! По весняній порі зацвіли червонощокі тюльпани, за ними — білоголові нарциси, а ген постелився по землі синій в’юнкий барвінок, а попід тином пишно всівся кущ бузку. М’яко запахло м’ятою. Ближче до літа розпустять свої рясні бутони півонії. Стрілами-листками вп’ялися в небо фіолетові півники. Кущі смородини та порічок порозкидали нитки налитих червоних і чорних намистин, ніби вихваляючись перед волохатим аґрусом. Проте найповажніші серед усіх — мальви. Справжній квітковий карнавал починається восени: чорнобривці, майори, матіоли. І все це — поряд із цілим загоном барвистих жоржин і розвихрених хризантем (За С. Міськовою).
Коли наступає літо, у мене відразу піднімається настрій. Не те, щоб воно в мене було поганим навесні, узимку або восени, але той факт, що не потрібно нікуди йти, вставати в школу, готовити щодня уроки мене дуже радує
Улітку я займаюся всім тим, на що бракує часу в шкільні будні. Люблю грати у футбол, проводити час зі своїми родителями, зустрічатися з однокласниками, довго спати і є багато морозива. Ще мені подобається, що влітку росте багато фруктів і овочів.
У нас є дачаза містом. І влітку я проводжу там багато часу. Тато мені розповідає щось цікаве про рослини, щоб потім я сам смог вирощувати їх.
Природа влітку набирає соки й дарує нам усе, що може. Я люблю ходити по літньому лісі зі своїми товаришами або з родителями. Ми часто ходимо на річку, кілька разів ми з татом ходили на риболовлю, але я увесь час спав з вудкою, тому що рано доводилося вставати.
Цього року ми їздили всією сім’єю на море. Відмінно проводили час із ранку до вечора, купалися, грали, співали пісні й загоряли. Літо – моя улюблена пора року.
Дуже не хотілося б, щоб воно закінчувалося, адже тоді знову
потрібно буде ходити в школу й щодня готовити уроки.
в наступний раз ставте більше балів
Теми серыми большими глазами, строго оглядел всякого из-под большого лба, тем уважительной походкой Василько всегда вызывал улыбку у взрослых. Если бы кто услышал, как было звать он летом, отворачивая от гречки корову, то, не видя его, подумал, что это кричит старый, бородатый Никита-чабан, а не малый Василько, которому только этой весной сшили брюки.
Дома Василько время как начнет "староват", то все только удивляются!
За обедом пусть только кто накрошите хлебом на столе или разольет борщ с ложки, - Вася так и звать, будь то свой, или чужой: "А зачем так накришуваты и наляпуваты!" Или забудет кто шапку в доме снять, - он сразу выкарабкается на скамью или на скамейку, подберется, сбросит шапку и пальцем на образы покажет, говоря строго: "Он видишь, что там такое суровое"
Объяснение: