.У кожного з нас одна єдина Батьківщина. По-перше, це те місце, де ми народилися і виросли, яке не раз і не двічі ми проміряли своїми кроками. По-друге, Батьківщина – це наша рідна країна. Батьківщину змінити не можна, як не можна змінити своїх батьків, тих, хто дав нам життя. І я вважаю, що де людина народилася, там вона повинна прожити своє життя і пройти до кінця свій шлях. Для мене Батьківщиною є моя рідна Україна.Я дуже люблю свою країну попри те, що, може, для кого десь і краще. Я впевнений, що для справжнього українця не може бути ніде краще, ніж на рідній землі. І кожен з нас може створити для себе та своїх близьких такі умови існування, які нічим не гірші від умов у інших країнах. Та цим не варто обмежуватися, треба прагнути до того, щоб життя постійно покращувалося для усіх наших співвітчизників.
У вечері сидів я на дубовій колоді біля хати.Як бачу іде тато.А він стомився бісля тяжкої роботи.Тай я запропонував йому повечеряти а потім лягти спати.Сидять за столом і питаю:
-Тату а можна я с тобою завтра на роботу піду,до тобі?
-Звісно.Але рубати дерева й робити з них фігурки етак просто.-мовив тато.
Уранці пішли разом.Як тільки я взяв сокиру у мене чуть не упала на ногу.
-Синку краще давай я буду рубати а ти фігурками займися.-сказав тато.
Я взяв ніж і до дерева а воно мені палець трохи порізало.Ну до вечора я так і просидів.Весь порізаний.Йшли додому і я тата питаю:
-Тату а як ти рубаеш дерева,вирізаеш?
-Синку це великий труд.Я ж казав що така робота важка для тебе буде.-усміхаючись сказав тато.
У вечері сидів я на дубовій колоді біля хати.Як бачу іде тато.А він стомився бісля тяжкої роботи.Тай я запропонував йому повечеряти а потім лягти спати.Сидять за столом і питаю:
-Тату а можна я с тобою завтра на роботу піду,до тобі?
-Звісно.Але рубати дерева й робити з них фігурки етак просто.-мовив тато.
Уранці пішли разом.Як тільки я взяв сокиру у мене чуть не упала на ногу.
-Синку краще давай я буду рубати а ти фігурками займися.-сказав тато.
Я взяв ніж і до дерева а воно мені палець трохи порізало.Ну до вечора я так і просидів.Весь порізаний.Йшли додому і я тата питаю:
-Тату а як ти рубаеш дерева,вирізаеш?
-Синку це великий труд.Я ж казав що така робота важка для тебе буде.-усміхаючись сказав тато.
І тоді я зрозумів що кожна робота дуже складна.
(Если не по теме то напиши)