347. Прочитайте. Визначте тему й головну думку тексту. Складіть і запишіть
його тези. Усно визначте ключові слова.
Унікальним мистецьким явищем — і то не тільки на тлі українського
систецтва — є Микола Бідняк, людина трагічної долі, художник, який,
попри тяжке каліцтво, став взірцем духовного і творчого подвигу.
Народився Микола Бідняк 1930 року в Торонто. За 10 років до того
батько Миколи переселився в Канаду з буковинського села Ленківці (нині
передмістя Чернівців). Пізніше доля завела родину до Німеччини. Вже
на Микола, натрапивши на польову міну, втратив обидві руки.
1950 року юнак з батьками повернувся до Канади. Маючи нездоланну
силу волі та винятковий хист до малярства, він знайшов у собі сили за-
кінчити Інститут технології та мистецтва в Калгарі (провінція Альберта),
а згодом Онтарійський коледж образотворчого мистецтва в Торонто.
Непереможне покликання до мистецтва навчило Миколу винахідли-
вості. На куксу правої руки він натягував еластичний гумовий бандаж,
яким міцно притискав пензель чи олівець. Часто йому доводилося затис-
кувати пензель зубами чи між пальцями ноги. У такий б Микола
виконував дивовижні малярські та графічні роботи, технічній досконалос-
ті яких міг позаздрити будь-який митець. Працюючи по 16-18 годин на
добу, він створив понад 3,5 тисячі робіт.
икола Бідняк створив ікони, портрети, пейзажі, натюрморти, об
кладинки книг. Ікони та світські твори Бідняка здобули світове визнан-
ня, експонувалися у США, Канаді, Мексиці, Іспанії, Швеції, Швейцарії,
Великобританії, Італії, Японії. Художник мав престижні нагороди, був
членом Української спілки образотворчих митців
США и Канади, а також Міжнародної Асоціації
митців, що малюють вустами і пальцями ніг
в Україні творчість Миколи Бідняка упро-
довж тривалого часу була майже незнаною.
1991 року він був обраний професором Львівської
академії мистецтв. 1995 року Микола Бідняк
став лауреатом Державної премії України ім. Та-
раса Шевченка. Кілька робіт митець передав На-
ціональному музею у Львові для постійно діючої
експозиції.
Як член світової Асоціації митців-інвалідів
Микола Бідняк виявляв турботу про інвалідів
України, які, не скорившись долі, прагнуть жити
повноцінним життям і приносити користь. Таких
художник залучив до роботи в асоціації, що на-
давала їм відчутної творчої й матеріальної під-
тримки задание в верху текста.
укр.мова 9клас
-
Так, я з тобою погоджуюсь.Щастя за гроші не купиш. А що ж таке бути щасливим? Бути щасливим — означає мати міцну дружну родину, улюблену роботу, вірних друзів і, звичайно ж, здоров'я.
-Хоча,ти знаєш...Я все таки підтримую думку про те,що гроші важливі у нашому житті., але в той же час як за гроші купиш відверту прихильність людей, що тебе оточують? Можна купити дорогі фарби, устаткування, розкішну художню майстерню, але як створиш шедевр на полотні, якщо в тебе немає таланту? А талант за гроші не купиш. Ніякі гроші не зроблять з тебе поета, музиканта...
-Гроші не зроблять людину поряднішою. За гроші не купиш любов, світанок, принадність провесни або свіжість першого снігу. За гроші не купиш посмішку дитини і не придбаєш добре серце, якщо твоє байдуже і черстве. І немає таких магазинів, де продається розтрачене марно життя, де продається безсмертя.
-Звичайно, багата людина навряд чи буде самотньою, з нею завжди будуть ті, кому цікаві її гроші, але далеко не факт при цьому, що така людина зможе зустріти щиру любов по відношенню до себе.
-Підсумовуючи нашу розмову, хочу зазначити, що немає необхідності відмовлятись від статків,багатств.Вони не є гарантом самотнього і обездоленого життя.Але завжди варто памятати про нерукотворний памятник гідності, честі,який буде височіти над землею крізь серпанок поколінь.Людина може залишити на землі добру пам’ять про себе своїми гідними вчинками, добрими стосунками з людьми.
Козаки́ — члени самоврядних чоловічих військових громад, що з 15 століття існували на теренах українського «Дикого поля», в районі середніх течій Дніпра та Дону, на межі християнського і мусульманського світів. Основним заняттям козаків була військова справа: охорона і патрулювання торгових шляхів, морські рейди на чайках проти турецького флоту в Криму та Чорному морі, захист українських земель від татарських «полювань на рабів», участь у військових кампаніях сусідніх володарів та захист кордонів сусідніх держав.
У 17 столітті козаки були організовані у дві воєнні державні формації — Військо Запорізьке та Донське військо, які на початку 18 століття були інкорпоровані до складу російської монархії. Остання поступово ліквідувала козацькі автономії шляхом залучення козацької верхівки до дворянського стану, нищенням козацьких самостійницьких осередків, зросійщенням козацтва. На середину 19 століття в Росії існувало 11 козацьких військ, що були розташовані у прикордонних зонах Кавказу та Сибіру. Після створення СРСР комуністична влада фізично винищила козацький стан у ході розкозачення, репресій і Голодомору. Частина козаків воювала проти радянської влади на боці Німеччини під час Другої світової війни[1].
З 1990–1991 років, особливо після розвалу СРСР, ряд громадських організацій України, Білорусі, Росії та Казахстанунамагаються відроджувати козацькі традиції. 1990-ті для козацтва в Росії характеризувалися створенням самопроголошених козацьких «республік»}, увесь період після розпаду СРСР — використанням керівництвом РФ козаків у опосередкованих війнах.