376. Прочитайте текст. Випишіть слова, у яких м'якість приголосного передається за до ь, я, ю, І. Чудовий Дніпро в тиху погоду, коли вільно й плавно мчить крізь ліси та гори повні води свої. Ані ворухнеться, ані заrуркотить. Дивиш- ся й не знаеш, плине чи не плине його велична тирочінь. Любо тоді й жаркому сонцю глянути з височини й опустити про- мені в холод скляних вод, і прибережним лісам яскраво відбитися у водах. Зеленокудрі! Вони припали разом з польовими квітами до вод і, схилившись, дивляться в них — і не надивляться, і не намилуються світлим образом своїм, і посміхаються до нього, і вітають його, киваю- чи гіллям. Мало який птах долетить до середині Дніпра. Розкішний! Немає рівної йому ріки на світі. Чудовий Дніпро і вночі, і вдень. Синій-синій, i рухається він плавним розливом, і видно його так далеко, як тільки може бачити людське око (За М. Гоголем, переклад М. Рильського
Объяснение:
Питання, що таке щастя, хоч раз ставив перед собою кожен. Відповісти на дане питання однозначно неможливо. Кожен з нас щастя бачить по-своєму. Для одних щастя – це гроші, для інших – здоров`я, для когось – благополуччя у родині. Сенс людського життя, призначення людини на землі, її морально-етичний вибір – всі ці питання хвилюють кожного з нас. То яку людину ми можемо назвати щасливою?
Не матеріальні речі роблять людину по-справжньому щасливою. Будь-яка річ – це всього лише річ. Вона не зможе подарувати якусь душевну теплоту, усвідомлення того, що тебе люблять і ти любиш, що рідні та близькі люди поруч з тобою і їм нічого не загрожує.
Стан задоволеності та щастя не залежить від будь яких “показників якості”, від рівня доходу, погодних умов або оточуючих людей. Якщо, людина знаходить гармонію в собі - вона щасливий. А гармонія залежить, насамперед, від особистого сприйняття життя, навколишнього світу і себе в цьому світі. Життя - це вже щастя. Той, хто це розуміє - ніколи не скаржиться на свою долю і ніколи ні про що не шкодує.
Для мене щастя, це коли я роблю іграшки своїми руками. І це мене робить щасливою, тому що коли я це роблю я відпочиваю, знімаю стрес після нервового дня або тижня та роблю людям приємне. У мене вже багато іграшок і їм вже нема де зберігатися, тому я вирішила їх продавати в Інтернеті. Людям подобається мої іграшки, тому вони їх замовляють. Так, на неділю може бути 3 замовлення. І коли вони отримали мною зроблену іграшку то пишуть, що дуже красива та якісна - це мені приємно.
Людина в праці стає кращою, світлішою. Тільки в праці розкривається її щира сердечність і зовнішня краса. Отже, головне щастя – це натхненна робота багатьох людей нашої країни, у тому числі, і робота вчителя. Я встигла зробити ще зовсім мало. Адже я тільки закінчую школу. Життя спереду. Мене захоплює фізика. Вона відкриває мені чудовий мир науки й техніки. І якщо я поступлю у педінститут, то буду самою щасливою людиною у світі. Людина повинна прожити своє життя прекрасно і залишивши про себе добру пам
Хрещатик - головна вулиця Києва, розташована неподалік від місцевості, де колись князь Володимир Великий хрестив свою родину. Мабуть, саме так виникла назва вулиці. Але згідно іншої версії, назва походить від Хрещатого Яру (місцини, що перехрещена ярами). Довжина Хрещатика лише 1,2 км, а вшир ця вулиця сягає на деяких ділянках 100 метрів. Проїжджа частина дорівнює 24 метри, а обабіч вулиці висаджені дерева, що відділяють 14- метрові тротуари. Уздовж лівого боку вулиці простягнувся каштановий бульвар, особливо гарний навесні, у травні, коли каштани розквітають.
Як повноцінна вулиця Хрещатик почав свою історію наприкінці 18 - початку 19 століття. Першим забудовуватись ділянки в районі Європейської (Кінної) площі. У той час на Хрещатик будувались переважно житлові будинки, за винятком Першого Київського театру – садиби, побудованої за проектом А. Меленського. Саме тому вулиця деякий час називалася Театральною. До 1869 року головна вулиця Києва звалася Хрещатицькою, а потім була перейменована в Хрещатик.
Найтрагічніший час для Хрещатика настає в роки Великої Вітчизняної Війни. Відразу ж після звільнення Києва в 1943 році, починаються відбудовні роботи, а 1948 році - втілення в життя генерального плану відновлення Хрещатика, запропонованого групою відомих архітекторів. Згідно із проектом, Хрещатик повинен був перетворитися в широку магістраль. Саме тоді одна сторона вулиці була піднята на 2 м, будинки відсунулися вглиб, а перед ними зявився знаменитий каштановий бульвар. При забудові вулиці архітектори намагалися виграшно зєднати особливості архітектурних ансамблів із природним ландшафтом. На місці зруйнованих дореволюційних будинків виросли будинки в стилі "сталінського ампіру", які дуже вдало вмалювалися в образ нового Хрещатика.
По вихідних і святкових днях вся транспортна частина Хрещатику від вулиці Бессарабської до Майдана Незалежності перекривається. Вулиця стає пішохідною, що створює різкий контраст з Хрещатиком буденного дня. І кияни, і гості міста мають можливість неспішно прогулятися вулицею, відчути атмосферу міста, послухати вуличних музикантів, артистів.
Объяснение: