38. І. Спишіть речення, ставлячи прикметники у відповідній формі. 1. Виробництво хліба із (житній) та (пшеничний) борошна має сутте-
ві відмінності. 2. Кухарі ресторану бігають за (свіжий) городиною не на
ринок, а на дах свого закладу. 3. Автоматизована система керування
(дорожній) рухом працює на основі (супутниковий) зв'язку. 4. Жінка не
одразу помітила (смагляволиций) підлітка, який нісся тротуаром на скей-
ті (3 випусків новин). 5. Ранок був чудовий. На (безкрайній) лазуровому
небі - ні хмаринки (В. Гжицький). 6. Вночі горять (сторожевий) вогні
(Л. Костенко).​

1)Біля лісу стояла побілена хата.                                                                    2)У мене найкраща в світі країна.                                                                      3)Тетянка мені дала списати зроблену математичну задачу.                            4)За прикметою не можна склеювати розбиту вазу.                                                                                                                                                                  1)Дівчата йшли співаючи пісні.                                                                        2)Я поспішаючи збиралася до школи.                                                                3)Спитавши у мами,я зрозуміла, що не можна їсти з брудними руками.            4)Соромлячись,я брехала.

Усвідомлення батьківщини до кожного з людей приходить по-своєму. Але приходить час — і кожний розуміє нерозривну єдність із рідною землею. Адже на цій землі зросли наші діди і батьки, на ній вчилися ходити ми і зроблять перші кроки наші нащадки. Споконвіку боронили цю землю наші предки, берегли її як найцінніший скарб. Вона завжди була їхнім багатством, яким пишались і захищали. А беручи від природи її дари, люди розуміли, що цих щедрот буде значно більше, якщо вони берегтимуть природу. 

У наш час перед людьми гостро постала екологічна проблема. Це пов'язано з тим, що люди вирішили стати господарями природи, почали її підкоряти собі. Внаслідок роботи виробництв забруднилися ріки. Збільшення орних земель призвело до знищення лісів. Смердюче Каховське водоймище було колись мальовничою українською землею. Пішли під воду біленькі хатки, вишневі садочки і кучеряві верби над ставками. А колись красиве і багате Аральське море висохло, бо з нього викачали воду на зрошення засушливих районів. Нащадкам у спадок залишилися тільки прекрасні Шевченкові малюнки Аралу. 

Люди необдумано експлуатують природу, а іноді просто не замислюються над наслідками своїх вчинків. Безвідповідальність призвела до Чорнобильської катастрофи, від якої постраждали величезні регіони України, Білорусі, Росії. Внаслідок аварії загинуло сотні людей. А скільки інвалідів, села і міста заражені радіонуклідами. Радіаційний фон і досі, через вісімнадцять років після аварії перевищує допустимі норми. 

Скалічена земля, скалічені люди... Мені здається, що атомні електростанції взагалі треба заборонити, адже доки вони існують, країна — в небезпеці. 

Осушення боліт на Поліссі залишило людей без питної води. 

А у нас в Харкові внаслідок зміни річища ріки з'явилися підтоплені житлові масиви. Річка зникла, залишивши по собі тільки назву. Є у нас 

Нетеченська набережна вздовж неіснуючої ріки. І таких фактів можна навести безліч. І найшкідливіше, на мою думку, те, що поруч із горе-господарями стояли байдужі люди, які просто гали за знищенням природи. Прикро, але таких серед нас чимало. 

Невже потрібно знищити, щоб потім відроджувати? Невже люди вчаться тільки на помилках? Потрібно нарешті зрозуміти, що людина — це частинка великої матері-природи, яку не слід підкорювати, а треба жити з нею в гармонії. Любити і берегти рідну землю, дбати про її благополуччя — ось у чому полягає патріотизм.