385. Випишіть спочатку речення з питальними займенниками, потім —
із
відносними займенниками.
1. Пропав і той, хто всім верховодив (Т. Шевченко).
2. Скільки
літ, скільки зим ми не бачились, друже, з тобою? (Д.Луценко).
3. А
хто садив города з вами, нивку засівав? (Леся Українка).
4.Ви й не
уявляєте, скільки таємниць уже знає Мирон (І. Франко).
5. Чий це
голосочок, мов срібний дзвіночок, в садочку лунає? (Л. Борови-
ковський).
6. Мисливець одразу зрозумів, чиї це сліди залишилися
на снігу (І. Багряний).
3. У статті я, звичайно, не охоплюю всіх проблем розвитку української мови.
4. Погодою у нас на сінокосі, казали, щось років з півтораста завідувала ворона
. 5. На щастя, дитина скоро заспокоїлась і затихла .
6. Повертатися додому нам, по-перше, пізно, а по-друге, небезпечно
7. Дядько Роман, певна річ, тільки вдавав, що нікого не помітив.
8. Безперечно, вам тут усе незнайоме, дивне
І. Вільно й широко , розляглися зелені поля, не тіснили їх похмурі ліси не
давили високі гори ,і далеко-далеко сягало око вздовж ланів та невеличких
гайків що зеленими вершечками виглядали з ярів та балок. (В.Винниченко.)
2.Низькі чорні хмари здавалося стояли нерухомо, але по тому, як вони час
від часу засмолювали негусті дрібні зорі і як ті зорі знову ненадовго з'являлися
можна було здогадатися що хмари біжать. (Григорій Тютюнник.).
3.Мовчала ніч усі мовчали і соловейко задрімав на небі зірочки блищали за
гаєм місяць виглядав. (Л.Глібов.)
4.Виводить натхненно й пронизливо пташка і жаль що пташину ту мову
дзвінку поетам які б не були вони важко в житті перекласти на мову людську.