(4) прочитайте речення й виконайте завдання.
сучасне завжди на дорозі з минулого в майбутнє (о. довженко). 2. поезія - це завжди
неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі (л. костенко). 3. ситий голодного не розуміє
(нар. тв.) 4. зорі сяють, серед неба горить білолиций (т. шевченко). 5. ми - не безліч стандарт-
арх ѕя», а безліч всесвітів різних (в. симоненко). 6. лимонний сік вечірньої зорі у лютому над
кісвом розлито (є. гуцало). 7. идe весна запашна, квітами-перлами закосичена (п. тичина).
а. випишіть прикметники, що перейшли в іменники.
б. визначте й запишіть відмінок, число, рід (якщо можна визначити), синтаксичну роль і роз-
ряд за значенням виписаних прикметників.
и
(5) виконайте тестові завдання.
Тому не дивно, що Василь Голобородько, поет гармонії та взаєморозуміння, порівняв українську мову з Піснею, уклавши глибинний філософський зміст у це порівняння. Нас навіть на дивує, що «пісня» у поета — поняття власне, яке моє писатися з великої літери. «Пісня» у вірші Голобородька— це життя, історія, відбита у душі кожного українця. Саме тому ми «пісенними словами // і побратимами // у товаристві розмовляємо» — словами, народженими величчю національної історії, багатовіковим шляхом випробувань.
Цей шлях навчив наш народ зброєю слова промовляти до недругів, виховав мудрість мовчання, коли слова — не потрібні, бо говорить душа:
...тож хай знають вороги,
якими словами
на самоті мовчимо.
їх неважко почути, бо «кожне слово // нашої мови // записане у Літописі». І знову нас вражає, мов відкриття, поетове узагальнення-символ: «Літопис» — як сива історія, де слова вже мовчать, але надихають на Пісню сьогодення. Так і злилися у вірші В. Голобородька «Наша мова» слова Пісні зі словами Літопису, щоб короткими рядками розкрити неосяжну і безцінну роль рідної мови в житті кожної людини.