4. Установіть відповідність між підкресленим членом речення його вираження:
1) Відцвів, друже, сонячний степ.
2) Бабуся купила борошна.
3) З самого ранку в лісі точився бій.
4) Подали команду рушати.
А) обставина часу;
Б) неузгоджене означення;
B) узгоджене означення,
Г) прямий додаток.
Одного разу , я прокинулась , а мене через віконце , хтось тихо погукав . Я з посмішкою вийшла на подвір*я і побачила цю неперевершену красуню - весну .
В неї були золотисті коси які вона заплела у віти берези . Сукня , яка тянулась додолу була вишита із сріблястого павутиння і прикрашена квітами . Молода дівиця мене кудись покликала , я з нетерпінням пішла за нею але тут... Я побачила як вона своїми хришталевими чобітками цокнула в раз , і всі мої бачення про весну змінились . Увесь ліс перетворився на казкову країну ,яка так і звалася - весна .
В цей момент я прокинулась , але все , що я бачила у вісні , стало справжньою історією.
Ніколи не розуміла механізму уявного світу, думок, мрій, які під впливом щоденного життя з його проблемами, стресами, непорозуміннями поволі дивно синтезуються у сновидіння. Під призмою буття виринають неперевершено химерні стосунки, події, почуття, спрощуючись у нічних мареннях. Ніхто не скаже настільки відверту правду, як призма снів. У снах ти є таким, яким тебе знаєш тільки ти, але таким, яким ти ніколи не буваєш.
Колись я дуже боялася падати уві сні. Але падати у житті набагато страшніше, ніж там.
Сьогодні мені наснилася пантера, ласкава, вишукана, лискуча, як риба. Але було щось таке там, у її очах, щось невимовно магнетичне і доволі рішуче. Я її не боялася там, бо у цьому світі зовсім інші закони.
Закони сну…
Мені наснився дивний птах, чаруюче ніжний, оксамитове пір’я змагалося із сонцем у своєму сяйві. Він марив десь під самим небом, але той птах… Якесь дивне передчуття чогось далекого, малого апокаліпсису. Та там є інші сни.
Інші…
Тоді я побачила рибу, блискучу, як місяць, з величезними очима, у яких поглинався весь світ. Але вода була надто холодною.
Ми йшли з вами вулицею серед розмаїття яскравих парасольок, які вітер грайливо викручував у різні боки. Дощ награвав свою пісню, яка була піснею моєї душі.
Ми зупинилися. Я прибрала парасольку і подивилася на небо, посміхнулася:
- Я люблю осінь.
Але ви чекаєте весни.