4.Згрупуйте подані прислів’я. Лебедина пісня, не в кожній воді мило розпуститься; набити руку, книга корисна, коли її читають; не за горами; письменного голова годує; не вчи рибу плавати; мілко плавати; не святі горшки ліплять; хто вітру служить, тому димом платять; від добра добра не шукають; вчитися ніколи не пізно; стати на ноги; хоч лопатою загрібай; з чорної кішки білої не зробиш; крапля в морі; перемивати кісточки; тікав від вовка, а попав на ведмедя; хто мовчить, той трьох навчить; на вус мотати; подавати надії; на двох стільцях не всидиш; прийти до пам’яті; під лежачий камінь вода не тече; накивати п’ятами, розправити крила; не все те золото, що блищить; перейти рубікон.

Одно из красивейших мест в Харькове - сад имени Т. Г. Шевченко. Это старый зеленый массив, расположенный в самом центре города. Идешь по Сумской к Оперному театру и невольно останавливаешься возле прекрасного памятника, который является главным украшением сада. Это памятник великому сыну украинского народа Т. Г. Шевченко. Внимательно разглядывая знакомое великолепное сооружение, всякий раз открываешь для себя что-то новое и восхищаешься творением талантливого архитектора И. Лангбарда и замечательного скульптора М. Манизера. 
      Памятник состоит из нескольких скульптурных групп, связанных общим замыслом - показать воспетую Кобзарем борьбу украинского народа за свое освобождение. Скульптуры поднимаются серпантином вокруг фигуры Т. Г. Шевченко снизу вверх. Мы видим крепостную крестьянку, прижимающую к груди ребенка, крестьян с косами. Выразительны фигуры крепостного с тяжелым жерновом на плечах и старого солдата. За ними идут красноармеец, крестьянин, студентка и рабочий, крепко сжимающий флаг в поднятой руке. А на трехгранном пилоне - бронзовая фигура поэта. Он стоит, чуть склонив голову, будто приостановился на мгновение. Взгляд его суров, губы плотно сжаты, брови нахмурены. Мне кажется, Шевченко смотрит на нас, на то, как мы живем, и осуждает за что-то. А все мысли его - об Украине... 
      Я горжусь тем, что в моем родном городе есть такой замечательный памятник, который можно назвать "душой", визитной карточкой Харькова. 

Дієпиркметник - особливо формо дієслова, що виражає ознаку предмета за дією або станом: зроблений (такий, що його зробили), прочитаний (такий, що його прочитали), укритий (такий, що його вкрили), вишитий (такий, що його вишили), міцніючий (такий, що міцніє), в'янучий (такий, що в'яне).
До прикметника дієприкметник подібний тим, що:
• відповідає на питання який? яка? яке? які?;
• змінюється за родами, числами, від-мінками;
• стоїть у тому ж роді, числі, відмінку, що й іменник, із яким пов'язаний;
• має такі самі відмінкові закінчення.
Дієприкметник має такі ознаки дієслова:
• час (теперішній і минулий): сяючий (теперешній час), потемнілий (минулий час);
• вид (доконаний і недоконаний): казаний (недоконаний), сказаний (доконаний);
• здатність мати при собі залежний від нього іменник (овіяний вітром) і займенник (захоплений тобою) або прислівник (прочитаний виразно).
Отже, дієприкметник поєднує ознаки двох частин мови — дієслова та прикметника.
Початковою формою дієприкметника, як і прикметника, є форма називного відмінка однини чоловічого роду: фарбований