4. Знайдіть продовження тексту українських пісень, щоб це були складні речення зі сполучниковим і безсполучниковим зв'язком. Запишіть. Накресліть схему кожного речення. 1. Знов зозулі голос чути в лісі... (М. Юрійчук ).2. Ясени, ясени, бачу вас за селом край дороги...(М. Ткач). 3. В'ється, наче змійка, неспокійна річка...(М. Ткач). 4. Сонечко встає, і шумить трава... (А. Малишко). 5. Тече вода з-під явора яром на долину... (Т. Шевченко).6. Дороги іншої не треба, поки зорить Чумацький шлях...(Т. Петриненко). 7. Літа, неначе птахи, пролітали, матусі коси дивом зацвіли (Н. Май).
Христианин для общества никогда не был своим. Но он не может жить так, чтобы общество стало для него чужим. Он не от мира, но послан в мир и служит миру, для его и преображения. Христианин всегда свой среди чужих, чужой среди своих. Об этом очень хорошо сказал Иустин Мученик, известный как Иустин Философ: «Христиане не отличаются от других людей ни страной, ни языком, ни традициями. Но, проживая в эллинских и варварских городах, где кому досталось, и, разделяя традиции тех жителей в одежде, в пище и во всем остальном, они представляют удивительный и действительно чрезвычайное образ жизни. Живут в своем отечестве, но как пришельцы; имеют участие во всем, как граждане, и все терпят как чужаки. Для них всякая чужая страна является родиной, и всякая родина - чужая страна. Живут на земле, но являются гражданами неба ... Что в теле душа, то в мире христиане. Душа рас по всем частям тела, и христиане по всем городам мира ». Юстин был одним из первых апологетов христианства в среде культуры, которая была современной для него, известным учителем, интеллектуалом в элитном греко-римском обществе. Известно, что Юстин был обезглавлен во время гонений при императоре Антониано (в 60-е, гг. II в.). Он оберегал себя от мира, но при этом активно участвовал в его скитаниях, разговаривал на его языке, был духовным авторитетом для современников. гг. II в.). Он оберегал себя от мира, но при этом активно участвовал в его скитаниях, разговаривал на его языке, был духовным авторитетом для современников. гг. II в.). Он оберегал себя от мира, но при этом активно участвовал в его скитаниях, разговаривал на его языке, был духовным авторитетом для современников.
Говорят, что мы живем в худшие времена, и поэтому опыт Юстина нам не подходит. Но я рискну высказать непопулярную мысль: общество, в котором мы живем сегодня, ничем не хуже греко-римский мир, и точно не хуже Содом и Гоморру. Поэтому нельзя списывать свое бездействие и депрессию на «последние времена» и «безбожную культуру». Остается открытым во как же нам быть? В чем наше призвание по отношению к современному обществу? Какую позицию занять - оборонительную или наступательную? Что можно и нужно менять в нас самих и в обществе? Что нам делать в обществе, которое пытается жить без Бога и в то же время погибает без Него?
Відповідь:
- Привіт!
- Привіт!
- Як справи?
- Чудово , а ти як?
- Чесно кажучи, не дуже, ніби встав не з тієї ноги вранці.
- Що трапилось?
- Та нічого особливого, не звертай уваги.
- Як це не звертай уваги, що трапилось, чого як засватаний?
- Мені на вихідних доведеться сидіти з братом.
- Це ж добре, я люблю дітей.
- Я теж, але саме в цей час ми з моїм другом повинні були завтра гуляти.
- Прогулянки з друзями для тебе важливіші за молодшого брата?
- Ти говориш як мій тато. Зрозумій, що я не хочу проводити з ним цілі вихідні,
для мене це як сізіфова праця.
- Не сумуй, це дасть тобі прокладати першу борозну в навчанні житі з дітьми.
- Можливо ти правий.
- Звичайно, я знаю, про що кажу. Більше того, ти ніби збираєшся стати у
майбутньому вчителем у школі?
- Так, але який сенс в цьому?
- Щоб любити їх та краще спілкуватися з дітьми, що полегшить тобі їх навчати.
І зрештою, вони стануть як з голочки після останнього дзвоника.
- Ти переконав мене, не хочеться щоб, вони були як на живу нитку, я буду
сидіти з братом на вихідних.
- Гаразд, але я хочу тобі дещо запропонувати.
- Що?
- Може, ми підемо до музею цими днями. Я чув, що у нас відкрився музей
космонавтики.
- Так, я також чув про це, і я думаю, що це буде цікаво.
- То ти теж зі мною підеш?
- Я завжди багатів думкою побувати у цьому музеї, але ні.
- Чому?
- Не забувай, я повинен сидіти з сестрою у вихідні, в інші дні я не зможу піти.
- Не бачу проблеми, ти можеш взяти з собою брата. Думаю, так буде навіть
цікавіше.
- Тож домовились?
- Так, вибач, але мені потрібно зараз йти.
- Звичайно, до зустрічі!
- До зустрічі!
Пояснення: