403 1. Запишіть словосполучення у формі орудного відмінка однини. Чи всі прикметники жіночого роду в цій формі матимуть закінчення -ою?
Вечірня тиша, темна круча, солов'їна пісня,
пізня осінь, довговія дівчина, безкрая земля, безкрайою
пішохідний перехід, запашний калач, Надіїн
довговійою
перстень, житній хліб.
ІІ. У записаних словосполученнях підкресліть і поясніть орфограму «букви о,
e() в закінченнях орудного відмінка іменників I та II відмін».

На мою думку павда - це відповідність між розумом та річчю,фактом чи реальністю. Кожна людина може збрехати, але потрібно знати міру. 
Дуже часто кожен із нас стикається із ситуацією,коли на якесь питання треба відповісти, сказати правду чи збрехавши. Тут ми повинні зробити серйозний вибір, адже кожного з раннього дитинства бітьки навчають говорити тільки правду. Що ж робити: вчинити так, як вимагали батьки, чи порушити правило говорити правду? І тут я можу сказати що правду потрібно говорити, але бувають такі моменти коли не бажано говорити правду,а краще просто промовчати або ж всетаки збрехати. Та потрібно завжди говорити вчасно правду,бо іноді не сказави вчасно можна втратити рідних тобі людей і взагалі довіру.
Тому робіть висновки.

Кожен з нас мріяв би мати справжнього друга. Насправді, це не так просто — знайти друга. Мабуть, справжню дружбу треба заслужити. Саме таку дружбу і заслужив герой оповідання «Лідер» хлопчик Степанко.Коли поранений голуб потрапив до Чубарика, йому по-справжньому пощастило. Степанко лікував його, годував, був терплячим і вірив, що голуб обов’язково виживе. Нарешті надії Чубарика справдились. Голуб не тільки став справжнім красенем і сміливим птахом, а й справжнім другом. Втративши голуба, Степанко відчував себе самотнім, адже він втратив Лідера, свого друга: «Горе було таке велике, що він і сам відмовлявся їсти. І таки справді змарнів». Хлопчик хвилювався за голуба, чи буде його хтось там далеко годувати… На щастя, справжнім другом виявився не тільки Степанко, а й Лідер, адже він повернувся: «Протер Чубарик очі, а над ним його Лідер…» Оповідання закінчується словами тата хлопчика:- Ти дивись! Більш як тисяча кілометрів — а знайшов… Оце дружба!..