413 Прочитайте текст. За його змістом сформулюйте запитання, відпо- віді на які підтвердять або спростують думку, що він художнього стилю.
Проаналізуйте стилістичні засоби синтаксису поданого тексту.
Потім підійшов до картини Діви Марії. То була засмучена
жінка в українському вбранні. Однією рукою тримала немов-
лятко, а другою журливо підперла щоку. В очах радість і біль
матері. Біля її ніг намальовано кобзу, обрамлену віночком,
наче вишиваним рушничком.
Хто це намалював таку мадонну?! аж скрикнув Іван
Петрович.
Якийсь художник-запорожець...
То як же його звали?
Невідомо... Мабуть, його пензлем мальовані мадонни
і в решетилівській Михайлівській церкві, теж збудованій
запорожцями...
Яка сила почуття в цьому образі жінки-матері! Таким
смутком і гордістю сповнені очі не тільки матерів, що пестять
немовлятко, ай тих, які випроводжали своїх синів на подвиги.
Кожен народ, що зберігає в переказах історичну славу,
пишається гордістю своїх матерів.
Я вас Михайле Васильовичу, берегти цю карти-
ну. Я думав, що наш народ, виплекавши прозору душу гордої
своєю гідністю жінки, залишив її образ у пісні та думі і не по-
родив у живописі свого Рафаеля... Але виходить, що майбутній
історик скаже: «На цій землі недаремно жив народ, який мав
свого Рафаеля та не доніс його імені до нащадків» (І. Пільгук).
На мою думку, правильне і перше, і друге твердження. Адже справжній друг має і допомагати, і радіти за тебе. Та якщо у тебе все-таки є такий чудовий друг, то теж потрібно намагатися дотримуватися цих правил. Бо той, хто не до в тяжку хвилину, той автоматично перестає бути другом. А якщо не радіти за чужі успіхи, то зі сторони може здатися, що ти просто заздриш.
І тут ми плавно переходимо до заздрості. Те, шо заздрити не можна, знає кожен. Та от чи справді він ніколи не заздрить? Ще краще усі знають, що у дружбі заздрощам не місце. А як щодо товаришів - вони ж не друзі. Але все-таки заздрити не можна нікому - навіть незнайомим людям, не кажучи вже про товаришів та найкращих друзів.