488. Что, по-вашему, ПОНЯЛ герой произведения Владислава
Крапивина (упр. 482)? Вообразите, что после разговора с ма-
мой он встретился с вами и вы продолжили обсуждать то, что его
волнует. Как бы вы объяснили своему сверстнику, что значит жить
так, чтобы другим от него что-то хорошее было? Придумайте про-
должение и завершение рассказа.
В чем смысл человеческой жизни ?

- Прив1т
- Прив1т
- То коли до школи збираешся?
- Вже завтра буду разом з вами висиджувати уроки та дружно б1гти в 1дальню) Але э одна проблема, мене довго не було, тому я пропустив нову тему з математики.
- О! Точно! Ми ж якраз вивчили тангенси й катангенси, а тебе не було. То...а ти прочитац параграф.
- Та я вже пробував - без вчителя н1чого не зрозум1ло.. А у нас контрольна наступного тмжня...
- Не переймайся.. Я тоб1 з задоволенням до
- Дякую тоб1. Давай зустр1немося завтра п1сля урок1в
- Давай, завтра побачимося, а тепер менй час 1ти. Бувай
-бувай

На мою думку, професію потрібно обирати винятково за покликанням. Насамперед тому, що в майбутньому ви муситимете щодня хо­дити на роботу й виконувати свої обов’язки. І якщо до вибраної з міркувань престижу або заробітку справи не лежить душа й ва­ша діяльність не викликає у вас позитивних емоцій, то життя пе­ретвориться на суцільну муку. Крім того, працюючи не за покли­канням, ви ніколи не зможете досягнути в певній справі вершин, тимчасом як присвятивши себе «сродній» праці, здобудете й висо­ку кваліфікацію, й успіх, і гідну платню і, найголовніше, відчу- ватимете насолоду, душевну рівновагу та щастя.

На підтвердження аргументів наведу приклад із поки що неве­ликого власного досвіду. З п’яти років мене батьки віддали на танці. Хоча в мене нібито все добре виходило, однак досить швидко танці так набридли, що відвідувати заняття стало нестерп­ним. А от коли я стала займатися вітрильними перегонами, то зрозуміла, що ніколи не відмовлюся від цих тренувань, на які що­разу чекаю з нетерпінням. До того ж на сьогодні я вже маю сер­йозні спортивні досягнення, навіть брала участь у світовому чем­піонаті.

До сказаного варто додати ще один найвагоміший доказ. Якщо людина зраджує все те, що було в ній найкращого, нищить у собі божий дар, то вона стає руйнівником.

Яскраве образне втілення цієї думки знаходимо в повісті Ми­коли Гоголя «Портрет». Художник Чартков, її герой, зрозумів­ши, що назавжди втратив свій неабиякий малярський хист, став купувати найкращі полотна інших митців і нищити їх.

Отже, аби не тільки з користю, а й з гідністю прожити життя й почуватися щасливим, аби не стати руйнівником і не заздрити чужому успіхові, треба обирати майбутню справу, до якої маєш хист, і не лінуватися розвивати свій талант.