Особисто для мене, доброзичливість - повсякденна справа і я не вбачаю у ній нічого складного. Та є такі люди, що лише у певному суспільстві стають доброзичливими, і при цьому докладають багато зусиль. Іноді я замислююся над тим, що це за тип людей. Якщо ти з малечку любиш поважаєш людей, то своє ставлення до них проявляєш тільки у теплих відносинах, і важливим інструментом тут слугує доброзичливість. Та напевно є люди, що відштовхують від себе суспільство, через різні причини - можливо, хтось не вгодив чи образа затаїлася на серці. Через, здавалося, такі різні дрібнички ці люди замикаються у собі і не хочуть ділитися своїм добром з іншими. Для них доброзичливість стає чимось неосяжним і далеким. Я зовсім не розумію таких людей, і вірю, що цу нашому суспільстві їх небагато.
-Дуже гарно - закінчився шкільний рік і я можу гуляти скільки завгодно!А в тебе як?
-Не так добре - потрібно ще деякі предмети здавати.
-Ех ти, пішли краще зараз грати у футбол!
-Авжеж, потім буду готуватися, пішли!
-Діду, вам до перетнути дорогу?
-Якщо тобі не важко, синку.
-Давайте я вам іще сумки до перенести
Через декілька хвилин, біля дома діда :
-Дякую синку, навряд чи би я сам впорався
-Мені не важко було
-Ось що синку, за твоб до я тобі відкрию одну таєемницю...Якщо ти будеш до людям, ти із часом станеш чарівником...
Через деякий час цей ж хлопець був біля місця, де був дом діда, він віришив туди піти... Але він не зміг знайти навіть названня тієї вуліці, не те щоб номера будівлі, де жив дід...
Особисто для мене, доброзичливість - повсякденна справа і я не вбачаю у ній нічого складного. Та є такі люди, що лише у певному суспільстві стають доброзичливими, і при цьому докладають багато зусиль. Іноді я замислююся над тим, що це за тип людей. Якщо ти з малечку любиш поважаєш людей, то своє ставлення до них проявляєш тільки у теплих відносинах, і важливим інструментом тут слугує доброзичливість. Та напевно є люди, що відштовхують від себе суспільство, через різні причини - можливо, хтось не вгодив чи образа затаїлася на серці. Через, здавалося, такі різні дрібнички ці люди замикаються у собі і не хочуть ділитися своїм добром з іншими. Для них доброзичливість стає чимось неосяжним і далеким. Я зовсім не розумію таких людей, і вірю, що цу нашому суспільстві їх небагато.
-Привіт Микола!
-Привіт Петро, давно вже не бачилсиь, як справи?
-Дуже гарно - закінчився шкільний рік і я можу гуляти скільки завгодно!А в тебе як?
-Не так добре - потрібно ще деякі предмети здавати.
-Ех ти, пішли краще зараз грати у футбол!
-Авжеж, потім буду готуватися, пішли!
-Діду, вам до перетнути дорогу?
-Якщо тобі не важко, синку.
-Давайте я вам іще сумки до перенести
Через декілька хвилин, біля дома діда :
-Дякую синку, навряд чи би я сам впорався
-Мені не важко було
-Ось що синку, за твоб до я тобі відкрию одну таєемницю...Якщо ти будеш до людям, ти із часом станеш чарівником...
Через деякий час цей ж хлопець був біля місця, де був дом діда, він віришив туди піти... Але він не зміг знайти навіть названня тієї вуліці, не те щоб номера будівлі, де жив дід...