5. Прочитайте народні повір’я. Складіть із ними текст, використавши неозначено-
особові речення (усно).
• Коли закладали фундамент хати, то клали на покуття гроші, щоб велися в хаті завжди.
• Після закінчення будівництва хати обов’язково роблять вінок (або букет) із квітів
і ставлять на дах.
• Якщо людина заходить у новозбудовану хату вперше, то вона обов’язково має
щось принести; кладуть на стіл хліб, гроші (хоч копійку), аби в цій хаті велися
гроші й до грошей усе.
• Не можна залишати хату на ніч не метену, бо вночі по хаті ходять янголи.
• Не можна виносити сміття з хати, коли зайшло сонце (бо кусатимуть собаки, хата
згорить, настануть злидні).
• Не можна, зайшовши в хату, стояти, якщо в хаті дівчина, а треба сісти, щоб старости сідали.
• Не обмітай кругом себе, бо не вийдеш заміж (не оженишся).
• Не треба замітати хату від столу до порогу, а треба — від порогу до столу, бо не заходитимуть старости.
• Не треба вимітати з-під ніг, бо танцювати не вмітимеш.
Уявімо собі на мить, що українці є однією сім'єю.
Це велика і дружня родина. У ній панує любов і злагода. Усі поважають один одного. Не сперечаються, а дослухаються до думки кожного. Не крадуть. Не ображають нікого. Не обманюють і не використовують інших. Поганих слів не вживають. Усі є добрими і щирими. Безкорисливими і співчутливими. Працьовитими і чесними. Люблять свій край.
У такому випадку зникнуть злочини. Не буде голодних і самотніх людей. Не будуть покинуті діти. У кожного будуть батьки, котрі любитимуть їх. Усі будуть щасливими.