5. Прочитайте текст. Виконайте завдання після нього. 1.Слово. Мова. Скарб. 2. Вивчай інші мови. 3. Це дасть змогу оволодіти ключами до скарбницы духовності інших народів. 4. Також об'єктивно оцінити свою мову. 5. Нашому поколінню випало складне й відповідальне завдання – відродження української мови, державності, нації. б. За нас цього ніхто не зробить. 7. Це наш історичний обов'язок, виправдання нашого перебування на цьому світі 8. Діймо! (І. Огієнко)

1. Односкладним є речення

А перше друге В четверте

2. Восьме речення в

А означено-особовим

Гд'яте

Б неозначено-особовим узагальнено-особовим Гбезособовим

3. Пунктуаційну помилку допущено в реченні (тире) А другому Б третьому В четвертому Гп'ятому

4. Друге речення є

А безособовим Бузагальнено-особовим В неозначено-особовим

Гозначено-особовим​

Объяснение:

студенческий

Запишіть, розставляючи розділові знаки. Укажіть порівняльні звороти. Визначте їх синтаксичну роль. 1. Сонечко грало рожевим промінням по рівній як скло пелені Дніпра (О. Засенко). 2. Через душі, мов через вокзали гуркотять состави почуттів (В. Симоненко). 3. Мелашка була потрібна в господарстві як робітниця (І. Нечуй-Левицький). 4. Зимовий вечір закуривши люльку розсипав зорі наче іскри (В. Симоненко). 5. Весело глянули хмарки в блакитне море як у люстру (А. Кащенко). 6. Через історичні місця події дати як через магічні кристали, висвічується нащадкам сива давнина (О. Засенко). 7. Весняне сонце вже припікало як улітку. : 8. Ліс гомонить мов живий (А.. Малишко). 9. Шевченко як поет відомий усьому людству. 10. Франко знав і любив народну пісню як учений і як патріот. 11. Світ постає перед нами як калейдоскопічний потік вражень (І. Білодід)

Я вважаю дуже глибокою й точною думку видатного вченого та філософа Арістотеля, що кожна людина може зробити ту чи іншу помилку, та лише дурні й надалі обстоюють її, навіть знаючи вже, що вона хибна. Додам тільки, що кожен із цих дурнів по-різному нерозумний.

По-перше, є настільки вперті люди, які, навіть знаючи про хиб­ність своїх думок, через самозакоханість та егоїстичність напо­лягають на помилкових твердженнях, уважаючи нісенітницею те, що вони взагалі можуть помилитися.

Насправді я дуже часто бачу тих, кому важко, нестерпно визна­вати власні помилки. Наприклад, моя найкраща подруга Марія. Якось ми з нею посперечалися про пісню групи «Роллінг Стоунз», у якій вона деякі слова співала неправильно. І навіть тоді, коли я відшукала текст пісні та показала Марії, вона все одно пирхала й наполягала на своєму.

По-друге, бувають не дуже розумні люди, які, почувши певне твердження, починають направо й наліво поширювати його, не усвідомлюючи помилковості або примітивності самої думки. Хоч у такому разі вони, дивлячись на інших зверхньо, почуваються най­розумнішими, та насправді не є такими.

Яскравих прикладів цього чимало в п’єсі «Мина Мазайло», де Микола Куліш засуджує міщанство та національну упередже­ність. Для себе я визначила в цьому творі ще одну проблему — проблему неправильності думки, світогляду, заснованих на сприйнятті лише зовнішньої форми явища. Таке сприйняття властиве тьоті Моті, Мині Мазайлові, його дружині та навіть Ри­пі. У їхній самовпевненій міщанській пихатості насправді вияв­ляється бідність думки й обмеженість.

Отже, кожен може помилитися, і це природно.