5. У яких реченнях допущено пунктуаційні помилки?
А О поле, й дорога, і річка, й узлісся зелене! Ви в серці у мене (Л. Первомайський).
(М. Стельмах).
В Ой водо-водограй грай для нас, грай, танок свій жвавий ти не зупиняй (В. Івасюк).
Г Луки, луки, пропахлі сіном прілим, чи ви мене впізнали, земляка? (В. Симоненко).
6. Укажiть речення, у якому немає узагальнювальних слiв (роздiловi знаки вилучено)
А Почали стигнути плоди черешнi вишнiабрикоси персики яблунi грушi (ОстапВишня).
Б Бере все живе в сонця огонь золотий iживиться ним (Остап Вишня).
В Все зникло наче в казцi i мiсто i гори iполе i гай (Леся Українка).
Г Тому-то всi такi нiжнi до мене i батько iмати i дiд (В.Нестайко).
Будь-хто з нас розуміє, наскільки жахливою є доля сироти, адже поряд немає найрідніших — мами і тата. Не зміг обійти цієї теми у своїх творах і Т. Г. Шевченко.Про сирітську долю йдеться у багатьох творах Тараса Григоровича Шевченка. Він і сам рано залишився сиротою.
Так, у вірші «На Великдень, на соломі...» протиставляється життя сироти та дітей, у яких є батьки. Тут він зображує розмову дітей, які хваляться між собою подарунками. Кожна дитинка має обновку: комусь мати курила стрічечку, комусь батько справив чобітки або свитинку. Але серед дітей були сирітка,яка сумно гадає, чим їй похвалитись. І ось вона хвалилася: «А я в попа обідала». Більшої радості ця сирітка не знає. Сумно стає від цих слів.
Майстерно Тарас Шевченко виливає смуток і біль, який пережив сам, і змушує це пережити читача.
Увесь вірш пройнятий співчуттям до дівчинки. Недарма автор вживає такі ніжні та ласкаві слова: сирітка, сиріточка. На жаль, сирітська доля була важкою не тільки за часів Тараса Шевченка, а й зараз.
Хочеться, щоб у кожної дитини були батьки та ніхто не зазнав гіркої сирітської долі.