5) Укажіть речення, в якому поширене означення виділяються комами
(окремі розілові знаки опущено).
A Захоплене витівкою Богуна козацтво побачило, як гора монастирська
стала неприступною льодовою громадою.
Б Це був тендітний, бліденький підліток мало схожий на сільських хлопчаків.
В Тихо вислизнула сотня з окутаного темрявою монастиря.
6)Укажіть речення, в якому поширене означення не виділяється комами.
A Стояли вози скуті ланцюгами.
Б Дніпро повиті тоненьким маревом полотна блакитної води
В Бездомні люди спраглі за свободою свої селитьби слободами звуть.
7)Укажіть речення, в якому правильно розставлено розділові знаки,
А Приголомшений, велемудрою наукою я підвожуся з охололої
стерні.
Б У кущах, заплетених осокою шарудів вітер
В У лісі бродив туман, підзолочений сонячним промінням, і поступово розсіювався СКАЖИТЕ ПРАВИЛЬНЫЙ ОТВЕТ❤️❤️❤️❤️❤️❤️
Він один із тих поетів, які не боялися висловлювати свою думку, прославляти Україну, засуджувати її катів. Мабуть, через це його вважають Батьком України, через це його «Кобзар» є у кожній українській оселі, тому його творчість така близька кожному.
Якби мене запитали: «Коли саме творчість Тараса Шевченка з’явилась у моєму житті?», я б, мабуть, не змогла дати точної відповіді. Він був у моєму житті завжди. З раннього дитинства мої батьки, читали мені вірші Кобзаря. Пам’ятаю, як приїхавши, одного разу, до бабусі в село, я стала на стілець, і почала розповідати «Садок вишневий». Тоді я була переконана, що цей вірш написаний саме про наш садок. Той, у якому ми так любили збиратися сім’єю. Там, де тато, узявши мене на коліна, неодноразово розповідав про великого генія, про Шевченка.
Ішов час, я дорослішала, а разом з тим і дорослішали вірші, які я читала. Якоїсь миті мені стало жаль Катерину із однойменної повісті, я перейнялася долею жінки-матері, яку можна побачити у багатьох творах письменника. Я поновому відкрила для себе Україну. Величну, з багатою історією державу, у якій жили чудові люди, яких, чомусь так хотіли знищити. Кожен твір, який я читала, змушував замислитись, роздумувати, відчути. Я дотепер пам’ятаю ті відчуття, коли вперше прочитала «Розриту могилу» і «Великий льох». Мене немов охопили мурахи. Стало страшно, що все це відбувалося на нашій землі.
мистецтво у житті людини
Всі люди хоч раз,але держали пензлик,олівець,фломастер в руках.Багато хто з дитинства не випускає з рук пензлик,інші навіть не очікуючи пробуджують у собі талант до малювання.А деякі просто марнують життя,навіть не знаючи про свій талант.
В.М. Навроцький ще з дитинства малював заради забави,потім взявся за живопис просто випадково.
Після проведеної операції він,дивлячись у білу стелю,уявляв собі всілякі візерунки-від козацького бароко,до силуетів рідних краєвидів.Його уява діяла наче знеболююче,бо забирало його у другий світ картин.
Після одужання він додав сірим стінам лікарні фарб.Кожний куточок був розкрашений різними малюнками і візерунками.Василь почав пробувати різні види фарб,а згодом і взагалі сам почав їх варити.Згодом додавши до барвника вапно він винайшов своєрідну фарбу,яка сама по собі випромінювала колір.Таке могла створити тільки сама природа.
Глядачі,які розглядають його портрети,картини,довго милуються красою і унікальністю цих екземплярів.І ніхто не заперечить,що в нього справжній талант.Самобутній.Яскравий.