5.Укажіть речення з простим дієслівним присудком, вираженим фразеологізмом: А. Це була лебедина пісня композитора.
Б. До лісу було рукою подати.
В. Ми змусили його розв`язати язика.
Г. Я стою непорушно і печу раків.
6.Укажіть речення з дієслівним складеним присудком:
А. Твір я буду писати завтра.
Б. Подруга буде їхати додому поїздом.
В. Дівчина почала вишивати скатертину.
Г. Зараз же сідай і пиши лист до матері.
7.Простий дієслівний присудок виражений дієсловом бути в реченні *
А Вечір був чарівний, зоряний, пісенний.
Б Цього разу він був одягнений аж надто пишно.
В Біля мосту й справді було стовпотворіння.
Г Толя був син хазяїна того будинку, де вони жили.
Д Вечір був м’який, теплий, густо настояний на степових пахощах.
8.Знайти рядок, у якому є складений дієслівний присудок.
А Від того часу та сосна не давала мені спокою.
Б На довгих ніжках-галузинках ішов назустріч великий птах.
ВПочинав жевріти схід сонця.
Г Мова моїх земляків наповнювала мене невідомою раніше радістю й силою
9.Складений дієслівний присудок є в кожному реченні, ОКРІМ
ААле серце спинятись не хоче.
Б Пан, брате, милувать не стане.
ВБійці намагались йти без шуму.
Г Мав Сашко вдачу жваву, невгамовну й веселу.
10.Простий дієслівний присудок ужито в реченні *
А Море було безбарвне, аж чорне.
Б Гірські печери ще затоплені водою.
В Будуть тебе кликать у сади зелені хлопців чорночубих диво-наречені.
Г Щире кохання не вкрите серпанками.
Д Грудневі дерева стоять толі.
МУЗИКА ДОЩУ
Музика як дощ, вона така сама тиха,спокійна та затишна.Музика дарить людям емоції радості,суму.Музика виникла ще дуже давно,напевно її почала грати сама гармонійна та елегантна людина.
Якби я зустріла її я напевно би розцілувала її як тільки могла.Адже музика прикрашає наше життя.Вона (музика) ніби розмальовує життя усіма кольорами веселки.Я думаю що люди які співаю чи грають на любих інструментах вже вважаються героями.Вони ніби захоплюють нашу душу своєю музикою.Сподіваюсь ви справді визнаєте музику як дар людини.
Отже,любіть музику та свій талант!!
Як усе те давно було... І чи взагалі було?
Швидко ж забувається тяжке і страшне пережите людиною! А от широке пшеничне поле, витолочене танками, грузовиками та самоходами, обняте жахною загравою на якому молодий лейтенант Максим Дробот із снайперською гвинтівкою в руках задихався повітрям, отруєним від вибухів мін та снарядів, мабуть ніколи не забудеться. І от у цей час Максим побачив на дозрілому, незжатому полі три довгі колоски пшениці, що вирізнялися з-над усіх. Міцні, заярілі вони височіли над ланом, пружно тяглися колючим вусами до сонця... Вогонь підбирався все ближче й ближче, полохливі язики полум'я то здіймались з повітря, то падали ниць, розвихрюючись, випалюючи довкола усе до чорного тла. А колоски стояли!
Р.s: вибачте, якщо щось не так