5. Знайтиреченнязівставнимсловосполученням.
А Густий, соковитий, запашнийбур’ян з-піднігслався, меніздавалося, до самого обрію (П. Панч).
Б Оце (одного разу булосвято й погода) сиділа стара Кармелиха коло своєїхати на призьбі, дивилася у поле на шлях (Марко Вовчок).
В Почуттяпідлогопереляку і жадобижити (за всякуцінужити!) змагалося з почуттямчесті, з почуттямсамозбереження, важливішого, ніжзбереженняфізичне (І. Багряний).
Г Читількитерни на шляху знайду, чистріну, може, де і квітбарвистий (Леся Українка).
6. Знайтиречення, у якихвставні слова виражаютьупевненість.
А Безумовно, тихоч не феномен, але спритнийчоловік (О. Корнійчук).
Б Менітепервідкрилося, нарешті, щолюдинастворена для любові, для кохання, для зачарованості й захопленості (П. Загребельний).
В Живу, як знаєте, я на хуторі, якраз на узліссі (Остап Вишня).
Г Увечері, справді, пішовдощ (Ю. Смолич).
7. У якихреченнях допущено пунктуаційніпомилки?
А О поле, й дорога, і річка, й узліссязелене! Ви всерці у мене (Л. Первомайський).
Б О незвичайна, чародійнамово, Хочпронесласямолодістьгромово, Твій звук у мене в серці не затих (Д. Павличко).
В О Львове батьку мійкамінний, знаю, Як мучила тебе страшна жада в бою, коли напасницька орда Топтала й роздирала Русь безкраю (Д. Павличко).
Г За все тоб низькийуклін о земле, наш уклін! (І. Гончаренко
Кожна людина на землі має свою мету і бажання її досягти. Кожне суспільство має свої моральні цінності, що передаються з покоління в покоління. «Не хлібом єдиним живе людина», — це одна з моральних засад, що існує в суспільстві. Людина досягає гідного розвитку тоді, коли вона дбає не тільки про матеріальні речі. Справді: чи можуть дім, машина, дача самі по собі творити духовну культуру? Звичайно, ні. Матеріальні речі є лише помічниками для культурного зростання. А духовний розвиток дають людині шанування родини, збереження духовних традицій, відданість у дружбі, закоханість у рідну мову, рідну пісню. Коли людина дбає про духовне, вона сама стає кращою, у неї поліпшуються стосунки з довколишнім світом і вона стає успішною в усіх своїх починаннях.
Коли я влітку жив у бабусі, стався один цікавий випадок. У старенької був красивий чорний кіт Мурчик, дуже розумний, але з незалежним характером. Він гуляв по окрузі, наганяючи жах на сусідніх котів та на їх господарів. Якщо його брали на руки, він одразу ж виривався, міг ыще й подряпати.
І ось од ного разу Мурчик зник. Спочатку ми були спокійні, бо раніше він іноді пропадав на ніч або щонайбільше на добу, але вже не з'являвся вдома тиждень. Всі засмутилися. Бабуся боялася, що з котом щось сталося. Вона ходила по вулицях, питала сусідів, шукаючи сіромаху, але Мурчика ніхто не бачив. Якось ми з бабусею проходимо повз одного будинку, а там сидить біля хвіртки чорний кіт дуже схожий на Мурчика. Ми зупинилися, а він швидко підбіг та почав тертися нам об ноги. Це був Мурчик. Виявилося, що господарі будинку, біля якого ми його знайшли, поїхали на кілька днів і випадково залишили кватирку відкритою. Мурчик вліз усередину, бо звідти пахло рибою. Сусіди сушили її у кухні на вікні і злодюга у їх відсутність ласував рибкою. Коли ж господарі помешкання повернулися і помітили той злочин, кіт швидко виліз і втік. Яка незручна ситуація! Нам бабусею було дуже соромно за Мурчика, коли сусіди розповідали цей кумедний випадок. Але вони не розсердилися, бо самі забули зачинити кватирку. Ми всі посміялися. Потім частенько бачили, як Мурчик навідувався до них у двір і довго сидів, сежачи очима за кватиркою, на яку сусіди повісили захисну сітку. Напевно, коти не роблять висновків.