Багато років тому, ще в дитсадку, я вперше почула.чарівні звуки фортепіано. А згодом музика дедалі глибше входила в моє життя. У нашій родині немає музикант»-професіоналів, але всі дуже люблять співати. З шести років я почала відвідувати музичну школу. Можу сказати, що я щаслива, бо своє життя пов’язала з цим різновидом мистецтва. Мені здається, що нема у світі людини, яка байдуже ставилася б до музики, адже в ній втілено все прекрасне, світле, добре і вічне. Музика завжди з людьми - і в радості, і в горі. Мій улюблений композитор - Бетховен. Саме в його творчості класична музика досягла своєї вершини. Вишукана мелодія «Елізі» передає його радість і смуток від непо-діленого палкого кохання до Терези Мальфатті, яка так і не оцінила почуття видатного композитора. Ця мелодія заворожує, примушує замислитися над життям і його швидкоплинністю. Мені імпонує, що ні хвороби, ні злидні, ні самотність не змогли зламати волі і мужності цієї людини. Вже будучи тяжко хворим, він виношує величні задуми своїх останніх творів.
Особливі почуття в мене виникають, коли чую полонез польського композитора ОгінськоТо «Прощання з батьківщиною». Вій начебто торкається якихось незнаних мені струн душі. Перед моїми очима постає образ композитора - вигнанця з рідної землі. Я бачу його сумні очі, руки з тонкими музикальними пальцями, що творили цю чарівну мелодію, в якій - нестерпний біль розлуки з батьківщиною, безмежна любов до рідного краю. Також люблю слухати вальси Шопена. Поляк за походженням, він палко любив свою батьківщину, але все життя аж до самої смерті повинен був провести на чужині У його творах звучить сум за рідною землею, за батьківським домом, біль від неможливості повернутись у місця свого дитинства.
А вальси Шопена зачаровують своєю мелодійністю та гармонійністю. Особливо мені приємно слухати «Вальс до-дієз мінор», від якого віє легкістю, вишуканістю. До вподоби мені і сучасна естрадна музика. Українські співаки посідають дедалі помітніше місце в музичному житті молодої України. Я люблю слухати мелодійну Таїсію Повалій, вишукану Ірину Білик, палкого Олександра Пономарьова. Проте класична серйозна музика, народна пісня зворушують мене більше, заспокоюють, пробуджують почуття прекрасного, дарують хвилюючі душевні переживання.-Класичну музику сприймаю як щось дуже високе, іноді загадкове і незбагненне, але таке прекрасне.
є люди які живуть тільки мріями,але ти повинен жити теперішнім.
мрії - це ілюзія. не можна попадати в її нетрі.
варто жити сьогоднішнім днем і не сподіватися на свої вигадки(якими б реальними вони не були).
всеодно не зможеш зміти своє теперішнє вигаданим майбутнім. для цього потрібно пройти тернисту дорогу до широкої алеї,яка виведе тебе у світ де ти зможеш набути більше цінностей, і не потрібні фанатичні мрії.
Багато років тому, ще в дитсадку, я вперше почула.чарівні звуки фортепіано. А згодом музика дедалі глибше входила в моє життя. У нашій родині немає музикант»-професіоналів, але всі дуже люблять співати. З шести років я почала відвідувати музичну школу. Можу сказати, що я щаслива, бо своє життя пов’язала з цим різновидом мистецтва. Мені здається, що нема у світі людини, яка байдуже ставилася б до музики, адже в ній втілено все прекрасне, світле, добре і вічне. Музика завжди з людьми - і в радості, і в горі. Мій улюблений композитор - Бетховен. Саме в його творчості класична музика досягла своєї вершини. Вишукана мелодія «Елізі» передає його радість і смуток від непо-діленого палкого кохання до Терези Мальфатті, яка так і не оцінила почуття видатного композитора. Ця мелодія заворожує, примушує замислитися над життям і його швидкоплинністю. Мені імпонує, що ні хвороби, ні злидні, ні самотність не змогли зламати волі і мужності цієї людини. Вже будучи тяжко хворим, він виношує величні задуми своїх останніх творів.
Особливі почуття в мене виникають, коли чую полонез польського композитора ОгінськоТо «Прощання з батьківщиною». Вій начебто торкається якихось незнаних мені струн душі. Перед моїми очима постає образ композитора - вигнанця з рідної землі. Я бачу його сумні очі, руки з тонкими музикальними пальцями, що творили цю чарівну мелодію, в якій - нестерпний біль розлуки з батьківщиною, безмежна любов до рідного краю. Також люблю слухати вальси Шопена. Поляк за походженням, він палко любив свою батьківщину, але все життя аж до самої смерті повинен був провести на чужині У його творах звучить сум за рідною землею, за батьківським домом, біль від неможливості повернутись у місця свого дитинства.
А вальси Шопена зачаровують своєю мелодійністю та гармонійністю. Особливо мені приємно слухати «Вальс до-дієз мінор», від якого віє легкістю, вишуканістю. До вподоби мені і сучасна естрадна музика. Українські співаки посідають дедалі помітніше місце в музичному житті молодої України. Я люблю слухати мелодійну Таїсію Повалій, вишукану Ірину Білик, палкого Олександра Пономарьова. Проте класична серйозна музика, народна пісня зворушують мене більше, заспокоюють, пробуджують почуття прекрасного, дарують хвилюючі душевні переживання.-Класичну музику сприймаю як щось дуже високе, іноді загадкове і незбагненне, але таке прекрасне.
все,що тобі дано ти повинен цінувати.
є люди в яких немає нічого.
є люди які живуть тільки мріями,але ти повинен жити теперішнім.
мрії - це ілюзія. не можна попадати в її нетрі.
варто жити сьогоднішнім днем і не сподіватися на свої вигадки(якими б реальними вони не були).
всеодно не зможеш зміти своє теперішнє вигаданим майбутнім. для цього потрібно пройти тернисту дорогу до широкої алеї,яка виведе тебе у світ де ти зможеш набути більше цінностей, і не потрібні фанатичні мрії.
цінуй те,що маєш!