502 перебудуйте усно текст, замінюючи виділені слова зайпростежте, чи займенники уникнути небажаного .зв'язати речення в тексті. зробіть висновок про роль займенниківнемає нічого милішого за рідну землю. особлививіє від землі навесні. оживає травичка і тягне до созелені вушка. травичка немов прислухається до кайравої пісні, що ллється з теплого неба.прекрасна весна в рідному краї (3 журналу).ва займенниками,ого повтору слів іленників у мовленні.бливими чарамине до сонця своїдо жайворонко-​

Близько двох тисячоліть приваблює до себе увагу і зачаровує відвідувачів знаменита "Софієвка". Цей прекрасний парне на скелястий берегах річки Каменка з природними дубовими лісами . Гармонійне поєднання пейзажів з оригінальними і художніми творінням дозволив створити єдиний парковий комплекс . В паркі ростуть декоративні форми бука, дуба , каштана ,клена , софори японської , кам'яного дерева . Парк рясніє різноманітними декоративними , гарно квітучими чагарниками . Справжнє диво парка -гроти . Самий великий із них вирубаним в велетенській скалі . Шум падаючої води в кутку гроти нагадує удари грому , від чого грот і отримав назву Громовий .тривожним почуттям страху входиш в грот Страху , утворені величезною нависаючою гранітной брилою , яка викликає у відвідувача почуття страху . В готі Діани зачаровує дзюрчання підземного джерельного джерела , нагадує дзюрчанням арфи . В центрі парка ставок із штучним островом . Овальної форми остров , з'єднаний з березами містком , весь покритий деревами і кустами . В парку встановлені чудові скульптури з білого мармуру . Парк "Софіївка " сьогодні улюблене місце відпочинку .

Гортаючи сторінки книги у неймовірному зачудуванні зустрічаю хоч всім  знайоме, але таке мудрий вислів:ЛюДЯМ ЯЗИКА НЕ ЗАВ'ЯЗАТИ.Вже прочитана остання сторінка, проглянуте останнє у слово, а в голові усе майорять роздуми повязані з людською вдачею, розумом,долею.

Чи завжди ми говоримо те, про що думаємо? Інколи, на нашу думку, краще промовчати і тим самим стримати якісь негативні емоції чи враження. Адже буває, що зопалу ми ображаємо людину і потім довгий час караємось через свій язик. Тоді ж душа запитує: «Навіщо?». Ось і звикли мовчки переносити якісь неприємності чи образи. І я вважаю, що це не є поганим. Але така точка хору правильна лише на половину. З одного боку це навіть добре. Втім є й інша сторона медалі. Бо ж люди, які часто тримають в собі всі переживання та емоції, часто не витримують такого тиску і «зриваються» на оточуючих. А це, безперечно, неприпустимо.

У людини повинне бути все прекрасним: і тіло, і душа, і думки, і вчинки. Рано чи пізно ваші думки таки з’являться на поверхні. Адже ні одній людині не властиво контролювати себе постійно. І вже після цього і вам, і людині, котрій адресувалася ця «сповідь» буде дуже неприємно. Зокрема я переконувався в цьому на власному досвіді. Скажу вам так – приємного мало. Тому не потрібно задавнювати свої образи чи власну думку з якогось приводу, навіть якщо ви вважаєте, що вона буде не сприйнятою оточуючими. Нехай те, що в нас в голові, буде і на язику. Не озвучувати свою точку зору чи говорити поза очі – це те ж саме, що зробити удар в спину. Давайте робити все, щоб лише правда керувала нашими думками та помислами. Від такого перебігу подій буде приємно і вам, і людям, з вашого оточення. Адже відкритість та щирість завжди сприймається позитивно