6. 5. Укажіть речення, у якому обставина виражена відокремленим дієприслівниковим зворотом (розділові
знаки пропущено).
А. Син торкнувшись смичком скрипки почав грати улюблену мамину мелодію.
Б. Настуся заспівавши підбігла до мами й міцно її обняла,
В. Дідусь увесь час працював у саду не покладаючи рук.
Г. Наталка всупереч нашим побоюванням працювала старанно.
У якому односкладному реченні головний член виражений дієсловом першої або другої особи однини чи
множини теперішнього або майбутнього часу дійсного або наказового
А. Безособовому.
Б. Узагальнено-особовому.
В. Неозначено-особовому.
Г. Означено-особовому.
7. Який присудок називається складеним дієслівним?
А. Виражений дієсловом у формі дійсного
Б. Виражений допоміжним словом, що передає граматичне значення в поєднанні з інфінітивом, який
виражає основне лексичне значення,
В. Виражений дієсловом у формі умовного або наказового
Г. Виражений іменною частиною мови та допоміжним дієсловом-зв'язкою.
8. Якою частиною мови виражається підмет у називних реченнях?
A. Прикметником у формі називного відмінка.
Б. Займенником у формі називного відмінка.
В. Іменником у формі називного відмінка.
Г. Числівником у формі називного відмінка.
9. Виберіть називне речення.
А. Дідусь і бабуся - гордість сім'ї.
Б. Батько завжди з нами.
В. Наша родина дуже дружна.
Г. Світла душа мами.
10. Укажіть речення, у якому між підметом і присудком треба поставити тире (розділові знаки пропущено).
А. Мама моя надія і віра і вічна любов.
Б. Батьки завжди мене виховували чемною привітною до людей,
В. У бабусиній скрині так багато справжніх оберегів нашої родини.
Г. Не зневажайте маминої мови й батьківської мудрої поради.
І знайомі з цим згодні: невдячні люди дуже часто трапляються навколо нас. Можливо, злом вони за добро не відплачують, але й подяки від них не дочекаєшся.
Але чому все одно потрібно творити добро? Мабуть, тому, що це нагальна потреба людини – посміхнутися комусь, простягти руку до До перейти вулицю, зігріти змерзлого, винайти для хворих чудодійні ліки. Або просто сказати добре слово підтримки.
Звичайно, коли людина говорить красиві слова та обіцянки – це ще не так багато вартує. Потрібно підкріпляти свої слова реальними вчинками.
Я думаю, що творити добро – це потреба навіть не просто людини, а всякої живої істоти. Скільки буває випадків, коли, наприклад, кіт виховує покинутих цуценят, або навіть вовки вигодовують загублених у лісі людських малюків. Не може жива істота жити без того, щоб самому творити добро. Усі релігії світу вчать нас робити добрі вчинки, і християнська віра теж.
Мабуть, у нашому непростому світі складно творити добро. І мені, як і усім, теж хочеться його творити. Але не завжди виходить. Часто забуваєш, що потрібно сказати щось хороше, а замість цього дратуєшся та огризаєшся на близьких та друзів. А потім почуваєшся дуже соромно. Часто губишся, коли час зробити добрий вчинок, а потім думаєш: потрібно було вчинити так і так…
Ми боїмося чинити добро, тому що не впевнені, що нам за це віддячать. Хотілося б скинути ці обмеження і просто робити добро безкорисливо, не сподіваючись на вигоду. Від цього можна отримати велику, безмежну радість. Найщасливіші люди – ті, хто вміє допомагати іншим просто по волі своєї душі. І для них це так само природно, як дихати. Оточуючі інколи вважають таких людей майже святими.
А той, хто добра не робить – він неначе живе у неповну силу, зіщулившись, озираючись навколо: де б вигоду знайти. Він не проживає половину свого життя, і з його очей ніколи не ллється життєдайний світ. Часто і дивитися на такого не хочеться.
Знаєте, одним з прикладів безкорисливої доброти я вважаю героїню поеми «Наймичка» Тараса Шевченка. Ганна виховувала свого сина, все робила для нього, хоч знала, що він не вважає її своєю матір’ю. Він міг би вирости та вигнати її на вулицю – адже для нього вона була усього лише наймичкою. Стара та хвора наймичка кому потрібна? Ганна цього не побоялася, і все життя віддала Маркові та його родині. І серце хлопця відізвалося на її доброту - він полюбив її як матір. Добро все одно знаходить справжню подяку, я в це вірю.