У мене є маленьке цуценя. Його кличка Томмі. Це непородиста собачка. Він має не довгу шерсть світло-коричневої масті. Він, мабуть, ще немає рочка. Зовсім маленький. Унього дуже маленькі очка й вушка. Але навигляд "ангелятко". Я його знайшла на вулиці, коли поверталася з магазину. Він виглядав дуже бідолашним."Мабуть прогнали з дому"- зразу подумала я. Я знала, що батьки мені не дозволять залишити його, хоча мені цього так хотілося.Ішовши додому, я помітила, що цуценя йде за мною. Воно мені зразу сподобалося тому я не витримала і привела додому. Мама була не задоволеною мною, але як тільки побачила це миле личко, зразу дозволила мені його залишити. Я довго думала чому? Чому таке прекрасне стіворіння прогнали? Виявляється Томмі може побачити на столі щось смачненьке і скоренькопоки ніхто не бачить по ласувати. Але ми його поступово привчили не смакувати тим, чим не треба. Через його слухняність ми ще більше його любимо.
Жив собі прислівник на землі.Та нне знав що йому робити.Зустрів він якось лисицю.Та питає вона його. ---Як ти живеш люб'язний? ---Гарно живу!А ти як? ---А я погано!Піду улітку в поле качечку спіймать,а вона спорхне та у небо.І я голодна знову залишаюсь,-відповідає сумно лисиця. ---А я куди не піду,хоч в поле,хоч вгору,до лісу,мене всюди зустрічають усі з радістю. Тому, що без мене ніхто не знав би,як ім гарно живется.де вони знаходяться ,куди вони ходять,звідки приходять та коли треба їм щось робити,-ось так і промовив прислівник.Та пішов далі по світу мандрувати.
Я його знайшла на вулиці, коли поверталася з магазину. Він виглядав дуже бідолашним."Мабуть прогнали з дому"- зразу подумала я. Я знала, що батьки мені не дозволять залишити його, хоча мені цього так хотілося.Ішовши додому, я помітила, що цуценя йде за мною. Воно мені зразу сподобалося тому я не витримала і привела додому. Мама була не задоволеною мною, але як тільки побачила це миле личко, зразу дозволила мені його залишити.
Я довго думала чому? Чому таке прекрасне стіворіння прогнали? Виявляється Томмі може побачити на столі щось смачненьке і скоренькопоки ніхто не бачить по ласувати. Але ми його поступово привчили не смакувати тим, чим не треба. Через його слухняність ми ще більше його любимо.
---Як ти живеш люб'язний?
---Гарно живу!А ти як?
---А я погано!Піду улітку в поле качечку спіймать,а вона спорхне та у небо.І я голодна знову залишаюсь,-відповідає сумно лисиця.
---А я куди не піду,хоч в поле,хоч вгору,до лісу,мене всюди зустрічають усі з радістю.
Тому, що без мене ніхто не знав би,як ім гарно живется.де вони знаходяться ,куди вони ходять,звідки приходять та коли треба їм щось робити,-ось так і промовив прислівник.Та пішов далі по світу мандрувати.