Шоколадний торт - мій найулюбленіший десерт з самого дитинства. І ніхто не готує його так смачно, як моя матуся. Сьогодні я уважно гатиму, як її ніжні і вправні руки будуть готувати цю незрівнянну смакоту.
Ось мама дістає з шафи потрібний посуд: полив"яні миски й скляні мисочки, складає в них потрібні продукти, які вона приготувала завчасно. Це масло, яйця, борошно, цукор, какао, ванілін, вершки та шоколад. Все це повинно мати кімнатуну температуру - це важливо!
Мама бере в руки сито і починає просіювати борошно, воно сіється у велику миску, як сніг з неба на землю, і вкриває її спочатку тонким шаром, а потім купкою. До борошна мама додає какоо і також ретельно його просіює. "Так воно набирається повітря і буде пухким", - пояснює мама.
В іншу мисочку вона розбиває яйця, додає туди ж цукор і починає збивати електричним міксером цю суміш. Ось вона збільшилася в об"ємі приблизно утричі. Тут настає дуже відповідальний момент: мама зосереджено додає в цю масу борошно з какао, ретельно орудуючи великою ложкою, схожою на лопатку.
"Ось майже готово", - коментує мама і викладає розчин у круглу форму. Форма відправляється у духовку, а мама починає готувати крем для торта. Збиває міксером вершки, додає ванілін, насипає цукор... Як же ж смачно усе це пахне! Так і хочеться лизнути!
Настав час виймати корж з духовки. Ось він лежить на дерев"яній тарелі - духмяний, теплий, наче живий, парує, холоне. Тоді мама розрізає його на три тонких пласти і починає кожен змащувати кремом. Коли все закінчено, мама поливає майже готовий торт шоколадною глазур"ю. Він робиться таким блискучим, гладеньким і страшенно апетитним. Але його їсти поки не можна, треба дати йому застигнути в холодильнику хоча б півгодинки. Увечері на нас чекає справжня насолода!
Я дуже люблю свою Батьківщину, але нинішнє суспільство мені не дуже подобається. Я сподіваюся, що з часом воно зміниться на краще і стане саме таким суспільством, у якому всім захочеться жити.
Звісно ідеальних суспільств не існує, бо люди різні і те, що подобається одним, буде дратувати інших. ле є речі, щодо яких всі люди погодяться один з одним. Наприклад, ніхто не буде заперечувати, що добре суспільство повинно ґрунтуватися на верховенстві закону. Тобто, закон повинен бути один для всіх і виконуватися, якщо він прийнятий. Зараз, на жаль, у нас на папері є багато гарних законів, але порядку все одно немає, бо закони не завжди виконуються.
Крім того, майже всі погодяться з тим, що жити у суспільстві без корупції приємніше, ніж у корумпованому. Багато чого можна було б зробити, але не робиться через брак коштів. Але доволі часто брак коштів означає, що кошти були, але іх було розкрадено. Тому і дороги у нас погані, і лікарням обладнання та ліків не вистачає, і пенсіонери живуть як жебраки. Я вважаю, що якби бюджет не розкрадали, то коштів вистачило б на все.
Я вважаю, що добре суспільство повинно добре ставитися до власних громадян, цінувати їх. Тобто суспільство повинно прислухатися до людей, бо люди - не гвинтики, а особистості.
Ось в такому суспільстві я б хотів жити - і, мабуть, не тільки я.
Опис процесу праці.
Шоколадний торт - мій найулюбленіший десерт з самого дитинства. І ніхто не готує його так смачно, як моя матуся. Сьогодні я уважно гатиму, як її ніжні і вправні руки будуть готувати цю незрівнянну смакоту.
Ось мама дістає з шафи потрібний посуд: полив"яні миски й скляні мисочки, складає в них потрібні продукти, які вона приготувала завчасно. Це масло, яйця, борошно, цукор, какао, ванілін, вершки та шоколад. Все це повинно мати кімнатуну температуру - це важливо!
Мама бере в руки сито і починає просіювати борошно, воно сіється у велику миску, як сніг з неба на землю, і вкриває її спочатку тонким шаром, а потім купкою. До борошна мама додає какоо і також ретельно його просіює. "Так воно набирається повітря і буде пухким", - пояснює мама.
В іншу мисочку вона розбиває яйця, додає туди ж цукор і починає збивати електричним міксером цю суміш. Ось вона збільшилася в об"ємі приблизно утричі. Тут настає дуже відповідальний момент: мама зосереджено додає в цю масу борошно з какао, ретельно орудуючи великою ложкою, схожою на лопатку.
"Ось майже готово", - коментує мама і викладає розчин у круглу форму. Форма відправляється у духовку, а мама починає готувати крем для торта. Збиває міксером вершки, додає ванілін, насипає цукор... Як же ж смачно усе це пахне! Так і хочеться лизнути!
Настав час виймати корж з духовки. Ось він лежить на дерев"яній тарелі - духмяний, теплий, наче живий, парує, холоне. Тоді мама розрізає його на три тонких пласти і починає кожен змащувати кремом. Коли все закінчено, мама поливає майже готовий торт шоколадною глазур"ю. Він робиться таким блискучим, гладеньким і страшенно апетитним. Але його їсти поки не можна, треба дати йому застигнути в холодильнику хоча б півгодинки. Увечері на нас чекає справжня насолода!
Я дуже люблю свою Батьківщину, але нинішнє суспільство мені не дуже подобається. Я сподіваюся, що з часом воно зміниться на краще і стане саме таким суспільством, у якому всім захочеться жити.
Звісно ідеальних суспільств не існує, бо люди різні і те, що подобається одним, буде дратувати інших. ле є речі, щодо яких всі люди погодяться один з одним. Наприклад, ніхто не буде заперечувати, що добре суспільство повинно ґрунтуватися на верховенстві закону. Тобто, закон повинен бути один для всіх і виконуватися, якщо він прийнятий. Зараз, на жаль, у нас на папері є багато гарних законів, але порядку все одно немає, бо закони не завжди виконуються.
Крім того, майже всі погодяться з тим, що жити у суспільстві без корупції приємніше, ніж у корумпованому. Багато чого можна було б зробити, але не робиться через брак коштів. Але доволі часто брак коштів означає, що кошти були, але іх було розкрадено. Тому і дороги у нас погані, і лікарням обладнання та ліків не вистачає, і пенсіонери живуть як жебраки. Я вважаю, що якби бюджет не розкрадали, то коштів вистачило б на все.
Я вважаю, що добре суспільство повинно добре ставитися до власних громадян, цінувати їх. Тобто суспільство повинно прислухатися до людей, бо люди - не гвинтики, а особистості.
Ось в такому суспільстві я б хотів жити - і, мабуть, не тільки я.