6. Скільки іменників II відміни у поданому тексті? Дорога і дорога лежить за гарбузами.

І хтось до когось їде тим шляхом золотим.

Остання в світі казка сидить під образами.

Навшпиньки виглядають жоржини через тин... (Ліна Костенко).

 

7. Скільки іменників III відміни у поданому тексті?

О музи, музи, музи кам'яні!

Де грім душі, народжений з любові?

Ви мовчите. Ви плачете в мені.

Душа тисячоліть шукає себе в слові (Ліна Костенко).

 

8. Скільки іменників IV відміни у поданому тексті?

Чиєсь дитя приходить, беруть його на руки.

А потім довго-довго на призьбі ще сидять.

Я знаю, дід та баба — це коли є онуки,

а в них сусідські діти шовковицю їдять (Ліна Костенко).​

Дух та духовність. Не варто думати, що дух це поняття містичне чи теологічне. Дух це неосяжна раціонально трансцендентна сутність, яка проникає крізь простір та час, рухає живим світом і спричинює його розвиток.

Прояв духу не залежить від місця, часу, цивілізаційної чи культурної приналежності. І є лиш одне застереження — це місце чи час мають бути готові до проявів духу. Дух живе, де хоче, і здійснює одухотворення. Однак дух вперто не хоче жити в трупах і в гниллі. Отже там, де труп, де загнивання, духу бути не може.

Щоб дух проявився, йому має сприяти духовність місця та часу, яка з появи в природі людини здебільшого пов’язується з її діяльністю. І навіть незвичайна відсутність духу де-небудь і коли-небудь теж тепер зазвичай спричинена людиною.

Духовність є здатністю до позитивних перетворень фундаментального рівня, тобто до духотворних дій, які сприяють проявам духу. Історично саме релігія поширювала духовні практики, але духовність не обов’язково релігійна. Духовність може бути не пов’язана з традиційною моральністю. Духовність — не всяка творчість, а лише творчість на рівні фундаментальних перетворень.

Никита Кожемяка - герой народной сказки. В ней рассказывается о том, как Змей тиранил все царство, требуя себе в жертву живых людей. И вот, когда в жертву ему принесли дочь царя, она узнала у Змея. что только Никита Кожемяка сможет его убить. Пошел царь просить Никиту о но тот от неожиданности порвал все шкуры, которые как-раз мочил, рассердился и отказал. Пошли к Кожемяке старики, но и они встретили отказ. Но когда прибежали к нему маленькие дети, начали плакать да умолять, тут уж его сердце не выдержало и он пошел к Змею.
Как и в каждой сказке, добро победило зло. Змей убит, народ
Никита предстает перед нами человеком необычайной силы. Когда он сердился, то в гневе мог отказать и самому царю. Но, все таки, он был очень добр и мягок в душе, ибо не выдержал детских слез, и пошел на битву. 
Никита Кожемяка - воплощение слваного русского богатыря, коими всегда славилась словянская земля.