6. Укажіть пари складнопідрядних речень, у яких підрядні належать до одного типу.
а) Якщо в сонячний день торкнути гілку ліщини, то здійма-
ються жовті хмаринки легкого пилу (В. Жовтобрюх).
- До людини, якій завдячуєш життям, у душі назавжди
залишається почуття особливе (О. Гончар).
б) Щоб тих щасливих днів не загубити, потрібно пра-
цювати цілий рік (Д. Павличко). – яНептуну пів-
копи грошей в руку суну, аби на морі шторм утих
(І. Котляревський).
в) В очі Саливона зайшла така туга, що він уже не бачив
нікого перед собою (М. Стельмах). Горе тому,
хто посміє підняти руку на першу посмішку дитяти
(М. Рильський).
г) Вони побачили врешті село, що привітало їх серед тем-
ряви осяяними вікнами (М. Коцюбинський). - Гафійці
здавалось, що ясна для неї кожна душа й кожна думка
(М. Коцюбинський).​

Привіт!Я хочу тобі розповісти про Новий Рік у моїй країні.
Новий Рік-велике свято в Україні.Усі його дуже люблять.Особливо він подобається маленьким дітям.Люди не йдуть на роботу в цей день,а діти до школи.Це свято вважається сімейним.Його відзначають вдома в колі родини.
Люди прикрашають кімнату і звичайно ставлять у кутку кімнати ялинку.Ялинки дуже красиві.Під них звичайно ставлять подарунки.
Наші батьки ретельно готуються до свята.Вони купують ялинку,прикрашають її.купують багато смачної їжі і напоїв.О дванадцятій годині ночі люди дивляться по телебаченню звертання президента до народу з традиційним привітанням.У цей час ми сидимо за столом і пригощаємося святковою вечерею в ганій компанії.Багато хто виходить гуляти на вулиці й площі.
Починається ноіий рік нашого життя.Кожний сподівається,що він дійсно буде щасливим.

Землі, каменям, деревам, вогню і водним джерелам слов’яни продовжували поклонятися ще в XV—XVI століттях.Землю слов’яни вшановували не лише в язичницькі часи, але й багато століть потому. Плодючість Землі, її здатність го­дувати людей робили її в очах людини справжньою матір’ю.Спільні для європейських міфів уявлення про те, що небо і земля — подружжя, що небо запліднює землю дощем і після закінчення терміну вона розроджується новим урожаєм, іс­нували й у слов’ян. В одному з давньоруських заклинань го­вориться: «Ти, небо, батько, ти, земля, мати». З культом Ма-тері-Землі пов’язаний давній звичай брати з собою рідну землю, вирушаючи в путь, ідучи надовго з дому (наприклад, на заробіт­ки) або переселяючись в інші місця. При цьому жменьку землі вигрібали з-під печі, іншу — з-під стовпа, на якому тримають­ся ворота, а третю брали з перехрестя доріг. Під час закладан­ня будинку на новому місці жменьку рідної землі висипали під фундамент, вважаючи, що вона захистить від напастей і допо­може родині на чужині.Вшановуючи Матір-Землю, наші предки поклонялися й воді. У давньоруських рукописах можна прочитати про мо­литви й гадання біля води, про лікування нею, укладення шлюбів і союзів і принесення клятв, жертвопринесення воді, в тому числі й людські.У Стародавній Русі поклонялися багатьом деревам, але перш за все дубові, який був священним деревом громоверж­ця Перуна. Про жертвопринесення дубу свідчили ще візантій­ські джерела. Під величезним дубом, що ріс на острові Хорти­ця, слов’яни приносили в жертву живих півнів, шматки хліба і м’ясо.Збереглися відомості про існування в Стародавній Русі свя­щенних гаїв. У священних гаях не можна було не тільки виру­бувати живі дерева, але й рубати на дрова сухостій і бурелом — усе повинно було згнивати на місці, всередині самого гаю. На гілки священних дерев у якості приношень селяни вішали хус­тки, стрічки, шматки полотна або рушники з проханнями про позбавлення від хвороби або як подяку за зцілення. В народі ходила велика кількість оповідань про страшні кари, які спіт­кали тих, хто намагався зрубати дерево в священнім гаю,— од­них знайшла смерть на місці, інші осліпли, зламали руки або ноги, померли від тяжких хвороб.Стародавні слов’яни вшановували камені, вбачаючи в них опору, основу світу, символ світової гори. Пізніше вшановуван­ня культових каменів у народній культурі почало пов’язуватися з іменами християнських святих або легендарних героїв: Бо­городиці, св. Параскеви, преподобного Феодора, св. Афанасія та інших.(353 сл.)    (Із книги «Світ міфології»)