6. Установити відповідність між реченнями і типами вставних конструкцій, ужитих у них. А Юні друзі, ви, певна річ, полюбляєте мандри. 1 Вставне слово. Б Література, за висловом письменника, напо- 2 Вставне словосполучення. внює ідеї плоттю й кров'ю (І. Цюпа). В В ім'я миру і злагоди народів, напевне, кожний 3 Вставне речення. із нас не пошкодує віддати розум і здібності, віддати всі найкращі сили своєї душі (О. Гончар). Г А я хвилинку виберу, скажу, про командира (отак за першим спогадом і другий виплива): душа у нього щира... (А. Малишко). Д А ці вміння розмовляти і слухати (як зазначає більшість учених-психологів) дуже важливі для людини (З журналу). Е Мабуть, не злічити всіх визначень сили і краси народного поетичного слова (Г. Бойко).

Твір-роздум про вчинки людей на основі власних вражень у художньому стилі. Вчинок
Останнім часом я помітила, що мої однокласники мало звертають увагу на добрі чи погані вчинки наших однолітків. Та стався один випадок, який змусив і мене, і моїх ровесників замислитися над тим, що сталося.
Я відвідую заняття школи карате. Стало відомо, що Ігор П. із нашої групи дуже сильно вдарив дівчинку-однокласницю. Ми знали, що за Ігорем давно закріпилася слава першого бешкетника в школі. Але щоб ось так... Тренер довго розмовляв із батьками Ігоря й дівчинки, а потім було прийняте рішення.
На одне з тренувань прийшли батьки обох сторін. Ми вишикувалися в дві шеренги. Ігор роздягнувся до пояса й пройшов через наш стрій, а ми, доторкаючись до нього своїми поясами, висловлювали своє обурення. Ігор плакав. Йому не було боляче, він плакав від сорому за свій вчинок. Далі він підійшов і вибачився перед усіма: перед дівчинкою, її батьками, своїми батьками, перед тренером, і перед кожним із нас. Я думаю, що це буде йому уроком на все життя. Ігор після цього дуже змінився, навіть сам став зупиняти бешкетників, які негідно поводили себе в школі.

На зеленому лузі, поцяткованому білими ромашками, біля самісінької синьої річки, граються лисенята.
Руденькі, з блискучою шерстю, з гострими вушками, вони бігають одне за одним, веселою вервечкою кидаються наввипередки, а то падають на землю догори лапками, перевертаються. знову схоплюються. 
А то раптом одне лисенятко,  здається саме те найхоробріше, яке колись надумало поласувати зловленою рибою, починає бігати за трьома іншими, і вони моторно тікають ,не даються. 

І ввижається, що звірята граються в піжмурки і навіть пісенька звідкись причувається 
Котилася торба з високого горба, а в тій торбі хліб паляниця, хто буде жмуриться
Невідомо хто співає пісеньку а таки причувається!