В одному престижному замку жили 2 сестрички. Вони були так схожі один на оного. Одну старшеньку звали Леся а другу Оленка. Які вони були гарні як запашні квіточки ну такі гарні ні очей не відвести. Ось одно разу батьки поїхали за місто. Ось дівчатка зібралися і пішли в лісок довго їшли. А тут вже и лосок вони зайшли в ліс і ягідок збирають Оленка видійшла від сестри. Леся бачить нема її сестри. Оленка плаче Леся плаче.Ось тут з'явилася білочка яка питала. Чого ти плачеш як мені не плакати моя сестра заблукала. Аж тут вечерніє сестри на має. Аж тут Оленка платче Леся почула плач сестри та прибігла до неї. Аж тут батьки приїхали ...
это скорочено поставь сам (а) знаки припенания ни обежаться что на укр
Борисфен. Так звалася ця ріка в давнину. Багато народів побувало на її берегах. Наш Дніпро бачив і каравани торгових човнів, і запеклі битви, і сльози, і кров. Усе змила дніпровська вода, усе знесла за собою.
Дніпро – третя за довжиною ріка в Європі. Довші за неї лише Волга й Дунай. Дніпро впадає в Дніпровський лиман Чорного моря. Цікавою особливістю цієї ріки є те, що вона має пороги – виходи горних порід – між Запоріжжям і Дніпропетровськом. Цих порогів налічувалося десять. Саме з дніпровськими порогами пов'язані два цікаві факти. Знаходячись на шляху "з варягів у греки", пороги перешкоджали судноплавству. Коли ж важкі човни перетягали сушею, на купців нерідко нападали кочівники. Пізніше, у XVI столітті, нижче порогів було засновано славетну Запорозьку Січ – оплот нескореного українства. Проте час і людина жорстоко обійшлися з дніпровськими порогами: їх було затоплено за часів радянської влади, коли будувався Дніпрогес.
Для мене Дніпро – це ріка, яка протікає моїм рідним містом, місце відпочинку. Виходячи на крутий дніпровський берег, я завжди згадую про древню історію Славутича й милуюся його величчю і міццю.
это скорочено поставь сам (а) знаки припенания ни обежаться что на укр
Дніпро – третя за довжиною ріка в Європі. Довші за неї лише Волга й Дунай. Дніпро впадає в Дніпровський лиман Чорного моря. Цікавою особливістю цієї ріки є те, що вона має пороги – виходи горних порід – між Запоріжжям і Дніпропетровськом. Цих порогів налічувалося десять. Саме з дніпровськими порогами пов'язані два цікаві факти. Знаходячись на шляху "з варягів у греки", пороги перешкоджали судноплавству. Коли ж важкі човни перетягали сушею, на купців нерідко нападали кочівники. Пізніше, у XVI столітті, нижче порогів було засновано славетну Запорозьку Січ – оплот нескореного українства. Проте час і людина жорстоко обійшлися з дніпровськими порогами: їх було затоплено за часів радянської влади, коли будувався Дніпрогес.
Для мене Дніпро – це ріка, яка протікає моїм рідним містом, місце відпочинку. Виходячи на крутий дніпровський берег, я завжди згадую про древню історію Славутича й милуюся його величчю і міццю.