6. Знайдіть безсполучникове складне речення з однорід- трава стає навшпиньки, кошлатий
в) Страшним для мешканців Одеси видалося літо 1872
ними та неоднорідними простими:
а) Я входжу в ліс
морок лапу подає (Л. Костенко).
б) Ідея проста: за всіма правилами сучасної науки
змоделювати Київ (В. Собко).
року: в місті лютувала холера (В. Канівець).
г) ні хліва, ні повітки не ставили: не бачили в тому
потреби (Я. Стецюк).

Поч. рівень

1. Б

2. А

3. А

4. В

5. Г

6. А

Сер. рівень

7. 1 - А

   2 - Г

   3 - В

   4 - Б

8. Квіти, зорі, зеленії віти провадять розмови кохані про вічну силу весни на сім світі , про чари потужні весняні.

9. 1. Протоптані від хат стежки бігли всюди: до школи, до криниці, до ставка.

      Потоптані від хат стежки бігли до школи, до криниці, до ставка - усюди.

2. Усе: хати, дерева, поле - були вкриті сніговою ковдрою.

Хати , дерева, поле - усе було вкрите сніговою ковдрою.

Дост. рівень.  

10. Лебеді летять нижче розпатланих хмар і струшують на землю бентежні звуки далеких дзвонів.

Я стаю ніби меншим, а навколо більшає, росте і міниться увесь світ: і збагачене білими хмарами небо, і одинокі журавлі скрипучі... Лебеді, я не хочу, щоб ви одлітали од нас.

11. Догоряли вогнище і небо на заході, западала темрява.

Багато корисного можна дізнатися для себе як із книжок, так і з телепередач.

Вис. рівень.

1. Мені година в школі здається вічністю.

Матуся, здається, збирається пекти пиріг.

2. Усе на сім світі можливо.

Можливо, я поїду в гори наступної суботи.

3. Я готувався до іспиту, правда!

Він казав правду, а ми не вірили.

Мрії. Дивні чарівні істоти, що допомагають тобі існувати. Їх значно більше за нас. Вони створені нами. Нашими прагненнями, нашими сльозами. Вони загинуть без нас, а ми не зможемо жити без них. У житті без мрії немає сенсу. Але чи просто дотягнутися до неї? Піймати її, притиснути до грудей і втримати, незважаючи ні на що? Чи просто досягти до сенсу життя? У чому полягає він, сенс? Томас Едісон хотів покращити життя людей і винайшов лампочку. Ісаак Ньютон прагнув зрозуміти таємниці всесвіту, коли на нього впало яблуко. Дмитро Іванович багато років працював над здійсненням своєї мрії, доки вона не явилася йому уві сні. Ці люди обрали свою мету, досягли її. Спіймали мрію за райдужний хвіст. А що ж інші?  Про що мріють хворі у реанімаціях? Діти в притулках? Матері, що не дочекалися синів з війни? Вони мріють про щастя. Про те, що втратили або чого ніколи не мали. Про кращу долю, краще життя. І коли збуваються ці мрії, люди змінюються. Хворі одужують і допомагають іншим морально та матеріально. Діти дорослішають і створюють найміцніші родини. До матері приходить вагітна дівчина. Люди знаходять щастя, бо хотіли цього, прагнули до нього, мріяли про нього. Мрія – це те, чого не дало нам життя. Доля в змозі відібрати можливість, але не змусить припинити мріяти.  Ніхто більш не любив Україну так, як любила її Леся. Вона писала вірші про неї, серцем була завжди з нею, але хто може сказати, про що вона мріяла? Про нас, незалежних українців? Про своє здоров’я? Про життя й здоров’я Сергія Мержинського? Відповідь на це питання покинула нас століття тому. Але хто знає, можливо саме молитви «сеї слабосилої дівчини» до нам здобути незалежність.  Коли загинуть мрії? У той день, коли Сонце зійде на заході й опуститься на сході. Коли висохнуть моря й вітер унесе гори, наче опале листя. Коли знайдуться відповіді на всі питання.Ніко