608. 1. Спишіть. Підкресліть відокремлені члени речення. Напередодні Дня святої Трійці, в суботу ранком, до схід
сонця, дівчата й молодиці йдуть на левади або в поля рвати
запашне зілля: чебрець, полин, любисток, татарське зілля.
Увечері цього ж дня квітчають свої хати, прибрані до свята,
зеленим гіллям клена, липи, ясеня та маслини. Перед дверима
будівель, на воротях, ставлять гілля зеленої осини.
Гілля і молоді деревця, зрубані в цей день для оздоби двору й хати, називають клеченням, а весь тиждень перед святою
Трійцею, — клечальним, зеленим або русальним.
2. Знайдіть слова, в яких [о], [е] може чергуватися з [і] запишіть їх парами.

​

- Привіт, Василю! Куди прямуєш?- Привіт, Антоне! Ось, бачиш, книжки несу до шкільної бібліотеки.- Здавати чи як?- Так, здавати. Це роман Панаса Мирного “Хіба невуть воли, як ясла повні?”. Нам задавали його читати.- Давай і я пройдуся з тобою. Візьму щось собі почитати. Давно не читав нічого новенького.- А ти просто сам собі книжки читати береш? Не за програмою?- Ну ти, Василю, і смішний! Звичайно ж так! Я читати люблю. На цей раз, мабуть, спитаю, чи є в бібліотеці якісь романи Жюля Верна.- А якщо немає? Тут книжок, я бачу, небагато.- То візьму в районній бібліотеці, я туди записаний.- А так що, можна?- Я ж кажу, Василю, смішний ти! Можна! Ти що, ніколи в бібліотеку не записувався? Ти художні твори в Інтернеті читаєш?- Оце тільки в шкільну записаний. В мене й Інтернету вдома немає. Я поза шкільною програмою нічого не читаю.- Даремно, друже. Давай, коли я наступного разу буду йти в районну бібліотеку, то покличу тебе з собою. Записатися туди коштує всього три гривні на рік.- Давай, може, щось цікаве там надибаю! Ну, прийшли! Запитуй, що ти там хотів!- Тепер — цить... В бібліотеці галасувати не можна...

Моя родина пишається нашим фруктовим садом. Його садили кілька поколінь нашого роду. Сад упритул підступає до будинку — теж дуже старого. У вікна заглядають вишневі дерева. Можна дотягтися рукою з вікна і нарвати жменьку вишень. В інше вікно скребеться яблунька. Є в нашому саду грушеві, абрикосові, сливові дерева. Коли вони цвітуть, у кімнату ллється не тільки аромат, але й світло. У саду привілля бджолам, метеликам, не кажучи вже про птахів. УЯ підійшов до яблуні, де був прикріплений ще один новий пташиний будиночок. Виявилося, що і він став заселений. От чудеса! Я поспішив з радісною звісткою додому. А в обід ми накрили просто в саду стіл і влаштували маленьке сімейне свято на честь прильоту шпаків. 
 нашому саду вже давно оселилися шпаки. Шпаківні для цих співучих перелітних птахів робив мій дід, коли сам був не набагато старший мене. Вони потемніли від дощів і часу й постаріли. От і вирішили ми з батьком зробити нові шпаківні. Кілька днів стругали, пиляли, збивали дощечки. Вийшли ладні житла для шпаків. Квапилися закріпити їх на дереві до прильоту птахів. Старі шпаківні зняли й поклали в сараї. Йшли дні, у сусідських шпаківнях уже щосили господарювали пернаті, а наші пустували. "Напевно, ми щось не так зробили", — міркували ми з батьком. Я часто виходив у сад і з надією дивився на шпаківню. Одного разу якийсь шпак присів неподалік від будиночка на гілці. Здається, до нього от-от прилетить подруга, і вони займуть житло, що пустує. Однак шпак посидів і полетів хтозна-куди. "А що коли ми повернемо на місце старі шпаківні?" — звернувся я до тата. Він погодився зі мною. І незабаром у цих шпаківнях закипіло життя: там щосили господарювали шпаки. Нові будиночки теж залитися. Ми вже не чекали, що в них хтось оселиться. Одного разу я випадково кинув погляд на нову шпаківню і зупинився як укопаний: відтіля доносилися голоси шпаків! Вони то вилітали зі свого житла, то поверталися.