А він забув про весло, що лежало під ногами, і боявся поворухнутися, щоб не сполохнути її голосу - тихого, як паводок, і чистого, як подих землі на пагорбах посеред заплав. Небо, яке засіяли зорі, чудово заблищало. Тигрицею, яку печуть тавром, ревла земля під кінським копитом. Як радію за ту я людину, що загублену радість знайшла. Як тільки смеркне і чорне небо щільно укриє землю, далекий образ враз розцвітає червоним сяйвом. За довгий гарячий день сонце наплавило стільки золота, що воно затопило увесь захід — землю, обрій, хмари.
