7 клас. Тестові завдання з тем «Прийменник», «Сполучник».
1. Правильним є твердження:
а) прийменник виражає залежність іменника, числівника, займенника від інших слів у словосполученні
і в реченні;
б) сполучник виражає смислові зв’язки між частинами складного речення;
в) прийменник — незмінна самостійна частина мови.
2. Словосполучення, до складу якого входить прийменник:
а) знехотя погодитися;
б) росла край села;
в) така ж фігура.
3. Разом пишеться прийменник:
а) з/попід;
б) з/верх;
в) на/випадок.
4. Окремо пишеться прийменник:
а) з/приводу;
б) від/далік;
в) що/до.
5. Рядок, у якому до складу всіх словосполучень входять похідні прийменники:
а) стояти коло тебе, чудове коло;
б) сидіти край столу, посадити коло тину;
в) застав коло ставу, ростуть навколо.
6. Рядок, у якому прийменник разом з іменниковою формою вказує на місце дії:
а) рости посеред лісу, охнути від болю;
б) покласти на парту, діяти за правилами;
в) висіти над столом, співати біля хати.
7. Рядок, у якому допущено помилку в правописі прийменників:
а) посеред, з-поміж, не зважаючи на, задля;
б) з метою, внаслідок, із-за, окрім;
в) попід, всупереч, за винятком, з-над.
8. Рядок, у якому словосполучення побудовані правильно:
а) гуляти містом, іспит з історії;
б) вийдеш з хати, отримати по пошті;
в) відпустка по перше червня, хворіти на грип.
9. Рядок, у якому містяться сполучники сурядності:
а) і, ні-ні; бо; а;
б) зате; однак; не тільки ... а й; або;
в) що; щоб; як; та.
10. Рядок, у якому всі сполучники складні:
а) тому що; для того щоб; тимчасом як; так що;
б) немовбито; якщо, якби, проте;
в) незважаючи на те, що; але; як; й.
11. Рядок, у якому всі сполучники пишуться разом:
а) або/ж, мов/би, як/що, так/що;
б) неначе/б, мовби/то, ніби/то, те/ж;
в) дарма/що, хоч/би, от/ож, що/б.
12. Речення, у якому сполучник з’єднує однорідні члени:
а) На ньому старий кашкет, полатаний кобеняк і старі чоботи. (У. Самчук)
б) Він — людина, і ніщо людське йому не чуже. (В. Буряк)
в) Потухли води, але легкі хмари ще бачили сонце. (О. Олесь)
1 кома - між однорідними присудками - шумить, нуртує;
2,3,4 коми виділяють порівняльні звороти - як оскаженілий, як навіжений;
5 і 6 коми - виділяють з обох боків поширену відокремлену обставину, виражену дієприслівниковим зворотом - б’ючись об каміння.
Несамовито він виривається потужною течією з тісних скелястих лещат
і повільно заповнює низовини, обрамлені ошатною габою густої
калини.
Кома виділяє поширене відокремлене означення, виражене дієприкметниковим зворотом - обрамлені ошатною габою густої калини. Виділяємо означення тому, що воно стоїть після означуваного слова - низовини.
Про що шепочуть його шумні хвилі, які таємниці ховає в собі невпинна мелодія невидимих струн його зачарованої арфи? Яку пісню награє вона, де її початок, де її кінець? -- Коми в кожному реченні між частинами складного речення.
Такою є вдача гуцула, що ввібрав у свою мову та свою пісню голос рідної річки, її дивовижні барви й вигадливі несподіванки.
Перша кома між частинами складного речення перед сполучним словом що, друга кома між однорідними додатками ---голос, барви..
Не спинити її бунтівливого виру ні в негоду, ні в ясну днину. - Кома між однорідними обставинами --- ні в негоду, ні в днину...
Не спинити ніякою силою бурхливого потоку, що так стрімко плине рідною землею. - Кома між частинами складного речення перед підрядним сполучним словом - що.
Жартує й тоскно зітхає він, оспіваний у піснях і легендами оповитий Черемош. --- Кома виділяє відокремлену поширену прикладку --- оспіваний у піснях і легендами оповитий Черемош.
Співає одвічну пісню невпинний Черемош, а її гучний відгомін западає в душу, наповнюючи почуттями, яких нізащо не змити хвилями часу.
1 кома перед сурядним сполучником -а- між частинами складного речення,
2 кома - відділяє відокремлену обставину, виражену дієприслівниковим зворотом - наповнюючи почуттями,
3 кома - перед підрядним сполучником якщо - між частинами складного речення.
Літо. Золоте сонце накриває мене міріадами дрібних, лоскітливих промінчиків щастя. Я вдивляюся у фіалкові очі усміхненого і щасливого неба та поринаю у мареві веселої круговерті природи. Усе цвіте пишними трояндами заграв. Неначе крупинки вічності, пливуть сріблясто-блакитні хмарки. Я поринаю у своїх думках. Перед моїми очима тільки безмежний, фантастичний світ природи. Йду. За мною неухильно летить хмарка дрібненьких мушок. Вітер такий тихий, спокійний, що аж покращали від нього срібноволосі вівса, золотосяйні жита. Тихо пливе блакитними річками льон. А там ячміь хилиться й тче з тонких вусів зелений серпанок. Запашна, легка, наче збита крилами бджіл, біла піна гречок мене на одну мить зупинила. Просто мені під ноги лягла співуча арфа й гуде на всі вструни. Стою і слухаю щасливі миті життя. І золоте поле махнуло крилами аж до країв синього неба. Прибій колосистого моря йде через мене у незвідані далі, неперейдені межі людського буття. Відчуваю швидкопилинність метушливого сучасного життя. Тут на лоні дивовижної природи, омріяної свободи, людське життя перероджується у чисте плесо білого латаття, сповнене задумливої втіхи, безжурного задоволення і дитячої радості.