7) Ліси полум'яніли (одспіваний, стухаючий) вогнем (І. Драч). ній формі. Визначте їх відмінки, виділіть закінчення.
розцвіла медалями (натруджений) літа (Д. Луценко). 3) I чуйно соняшник поверне
134. Перепишіть речення, ставлячи подані в дужках дієприкметники в потріб-
1) Над (умитий) садом стоїть туман (В. Винниченко). 2) Вже мальва коло хати
пожовклий) голову на схід (М. Стельмах). 4) В полях (обвітрений) шляхи мої жагу-
А. Малишко). 5) На вітах (похилений) іній сріблиться (П. Воронько). 6) Поривні
вітри нагинають гілля тополине, шумить воно журно листям (умираючий) (А. Шиян).
Найбільше ми чекаємо на прихід літніх канікул. Чому літніх? Бо вони найтриваліші. Влітку можна багато чого зробити. Можна поїхати до бабусі у село чи на дачу, разом з дідом ходити рибалити, поїхати до табору разом з друзями чи прямо у таборі знайти нових, можна багато часу проводити разом з батьками. Кожне літо приносить нові приємні несподіванки.
Але цього літа я дуже хочу поїхати на море. Найбільше мені подобається у Криму. Навкруги гори, море, тепле сонечко. Можна багато купатися, засмагати, будувати фортеці на піску, поїхати на екскурсію до якого-небудь старовинного замку чи ботанічного саду. У Криму дуже цікава природа, яка дозволяє вивчати ботаніку не по книжці, а насправді. Наприклад, я раніше ніколи не вірив, що бувають рослини з червоним листям, що дерево може скидати свою кору.
А ще мене вразили величезні павуки, які мешкають на Кримському півострові. Вони за ніч обплітають усе навкруги і, коли зранку йдеш першим по доріжці, намагаєшся оминути павутиння, розкидане великими ненажерами. Промені грають веселкою у крапельках роси, що не встигли випаруватися.
Я марю кримськими горами. Вони, звичайно, не найбільші у світі, але на мене - дитя українського степу - справили незабутнє враження. Я дуже хочу познайомитися з ними ближче, піднятися на Ай-Петрі, побувати у Долині казок, побачити водоспади. Ще я багато чув про старовинну фортецю у Судаку. Там проводяться цікаві лицарські змагання. Мені б дуже хотілося побачити це на власні очі.
Багато легенд розповідають місцеві мешканці про гору Карадаг. Кажуть, що, якщо людина не повернулася з Карадагу до заходу сонця, то її вже вважають загиблою, ніхто не йде її шукати. На гору важко підніматися, тому туди йдуть лише сильні та сміливі. З вершини відкривається краєвид ледь не на цілий півострів.
Я вже майже навчився пірнати, але мені необхідно вдосконалити ці вміння. Тому я багато плаваю і мало засмагаю, коли буваю на морі або ходжу на річку. Тато інколи кепкує з того, що у мене засмагла спина і білий живіт. Але все одно, як можна сидіти на березі, коли поряд стільки води?
Я з нетерпінням чекатиму на прихід літа та на відпустку батьків. І ми обов'язково поїдемо у Крим. Мрії завжди збуваються, коли у них віриш.
В нашому світі існує як добро, так і зло, вони народилися разом із першою людиною. Залежно від того, через добрі "окуляри" чи злі буде дивитись людина на це життя, вона буде вчиняти по доброму чи взагалі навпаки.
Нас із дитинства привчають робити гарні речі та вчиняти з людьми так, як хочеш, щоб вчиняли із тобою. Нажаль, в дорослому житті змінюється погляд, людина дорослішає та помічає, що не все так гарно, як писали в казках, які мати читала в дитинстві.
Звісно, не може існувати добра без зла, але людина може зменшити кілкість поганого в цьому світі, якщо буде вчиняти, як каже серце, ії внутрішній голос, а найголовніше - не буде нічого чекати у відповідь.
Якщо всі ми перестанемо чекати обов'язкову плату за добрі справи, то ми одразу побачим, що світ став світліще й чистіше.