7. Позначте рядок запозичених слів. А Підлога, ознака, повітря; В вікно, телефон, олівець; Б автобус, новела, фізика; Г Бібліотека, консенсус, садиба. 8. Позначте речення, у якому вжито оказіоналізм (авторський неологізм). А На розмову тихосумну, на раду з тобою опівночі падатиму рясною росою (Т. Шевченко). Б Звісна річ, усім тяжка робота з тим, що називається життя (М. Рильський). В Над озером пливла м’яка тендітна тиша (М. Хвильовий). Г Дивися: серце попелом сиплеться в ніч (С. Пантюк). 9. Позначте рядок, який складають лише загальновживані слова. А Світло, когут, господар; В базікати, круглолиций, фонограма; Б урок, плай, ковдра; Г президент, зайвий, козаки. Завдання 10–12 мають по шість варіантів відповіді, серед яких два правильні варіанти. 10. Позначте правильні відповіді. А Слова пролонґація, лімітувати, домінантний є діалектними. Б Слова волость, осавула, чекіст є історизмами. В Слова дрібненький, базікати, бабище є застарілими. Г Слова Нідерланди-Фінляндія, Еллада-Греція є синонімами. Д Слова ланіти, перст, ректи є архаїзмами. Е Слова чвалати, зеленесенький, лементувати є стилістично нейтральними. 11. Позначте рядки зі стилістично забарвленими словами. А Веселощі, хлібина, товариство; Г діточки, кулачок, голівонька; Б дружба, стаканчик, озорити; Д дощ, сонечко, душогубець; В лицемірство, старанність, бовдур; Е серденько, теремок, голосочок.

Тема: Зображення Київської Русі у другій половині XIIст..,походу князя Ігоря і йогоневдалих наслідків.

Ідея: Заклик до єдності князів, оскільки їх ворогування між собою спричиняє послабленню держави, засудження між князівських уособиць.

Основна думка: Тільки в єдності — сила; «золоте слово» — любов до Батьківщини, збереження її єдності. Жанр: ліро-епічна поема. У «Слові про похід Ігорів» багатий ідейний зміст переданий за до системи яскравих художніх образів. Серед них найбільше уваги приділено князеві Ігорю.
Ігор Святославович для автора є втіленням князівських доблестей. Він мужній, сповнений «ратного духа». Жадоба «испити шеломомь Дону», почуття воїнської честі відтісняють страшне віщування — затемнення сонця. Справжній лицар, він ігнорує недобрі прикмети, вважає, що краще вмерти від меча, ніж потрапити в полон. «Слово о полку Ігоревім» - найвидатніша пам’ятка давньоруської літератури. Із поеми ми дізнаємося про життя нашого народу в сиву давнину, про його героїчну боротьбу з ворогами. Автор з великою майстерністю змалював мужніх захисників Руської землі у XII столітті. Боронити Руську землю від половців було найголовнішим завданням князів руських XI-XII століть. В основу сюжету «Слова…» покладено розповідь про невдало завершений похід новгород-сіверського князя Ігоря Святославича в союзі з його братом Всеволодом, сином Володимиром і племінником Святославом на степових кочівників-половців. Похід відбувся навесні 1185 року. Після першої вдалої битви Ігор зазнав поразки і разом із союзниками потрапив у полон до половців. «Слово…» написане незабаром після цих подій, очевидно, не пізніше 1187 року. Розповідь у «Слові…» починається в похмурих, тривожних тонах, у передчутті неминучої біди і ведеться далі скорботно і схвильовано. Але закінчується оповіданням про втечу Ігоря з полону, повернення на Руську землю, де його радісно зустрічають співвітчизники.

У наший школі уроки праці завжди проходять дуже цікаво, тому час пролітає непомітно. Так було і цього разу, коли вчитель оголосив конкурс на кращу шпаківню. Як завжди, Михайло Степанович дуже зрозуміло пояснив, що, в якому порядку і як робити. Переконавшись, що ми чудово зрозуміли, що від нас вимагається, він дозволив приступити до роботи. Вмить запрацювали верстати, в майстерні пролунав стукіт і скрегіт. Кожен хотів справитися із завданням швидше і краще. Спочатку лідирував Сергій. Він швидко і точно наніс потрібні розміри на дощечку і вирізував окремі деталі. Але виявилось, що одна деталь бракує, а дощечки більше не було. Тому, на жаль, він вибув із змагань. А Василь, хоча і працював не дуже швидко, але все продумав і зважив. Йому не довелося щось переробляти або поправляти, тому його роботу порахували кращою, хоча він завершив її одночасно зі мною. Михайло Степанович уважно оглянув виріб, похвалив Василя і поставив в журнал відмінну оцінку. Потім ми обговорювали всі моменти виготовлення шпаківень і ділилися досвідом. Було цікаво!