7. Склади речення з розрізнених слів.

цікаву, читає, Петрик, книгу.

Запиши складене речення.
8. Прочитай. За змістом розповідного речення побудуй спонукальне.

Діти посадили дерева. Запиши
9. Зміни слова так, щоб утворилися речення. Запиши.
Ішла собі (ліс) Добра Людина. Дивилася на (трава) й квіти (ласкаві) (очі).
Не наступила на квіти, бо помітила їх. Ось підійшла Добра Людина до
(висока) (трава вас

1) сприймання на слух та розуміння усного мовлення - аудіювання;

б словотворення, унаслідок якого відбувається об'єднання скорочених основ, скорочених і повних основ, а також утворення простого похідного слова шляхом довільного скорочення твірної одиниці - абревіація;

б утворення похідних слів і граматичних форм (відмінка, числа тощо) у ряді мов (тюркських, монгольських, фіно-угорських та ін.) приєднанням до коренів чи не-змінюваних основ спеціальних префіксів або часток, що мають самостійне і постійне значення - аглютинація;

4) афіксальна морфема, що виникла внаслідок поєднання двох самостійних морфем і членується на дві морфеми - вільну і зв'язану - біморфема;

5) віддієслівне утворення - девербатив;

6) втрата префіксальної морфеми в слові при творенні від нього похідного, що гається в оказіональному словотворенні - депрефіксація;

7) словозмінний афікс, що виражає у словоформах української мови граматичне значення відмінка,роду, числа, особи, часу а також реляційне значення, тобто синтаксичне відношення слова до інших слів у реченні та словосполученні - закінчення;

8) Морфема без самостійного значення, що розташована між основою і словотворчою чи граматичною морфемою і виступає в ролі формального засобу їх поєднання - інтерфікс;

9) процес відтворення письмового тексту чи усного вислову засобами іншої мови; результат цього процесу - переклад.

10) значний за обсягом документ, призначений для усного виголошення, який обов’язково містить певні висновки і пропозиції - доповідь.

1) сприймання на слух та розуміння усного мовлення - аудіювання;

б словотворення, унаслідок якого відбувається об'єднання скорочених основ, скорочених і повних основ, а також утворення простого похідного слова шляхом довільного скорочення твірної одиниці - абревіація;

б утворення похідних слів і граматичних форм (відмінка, числа тощо) у ряді мов (тюркських, монгольських, фіно-угорських та ін.) приєднанням до коренів чи не-змінюваних основ спеціальних префіксів або часток, що мають самостійне і постійне значення - аглютинація;

4) афіксальна морфема, що виникла внаслідок поєднання двох самостійних морфем і членується на дві морфеми - вільну і зв'язану - біморфема;

5) віддієслівне утворення - девербатив;

6) втрата префіксальної морфеми в слові при творенні від нього похідного, що гається в оказіональному словотворенні - депрефіксація;

7) словозмінний афікс, що виражає у словоформах української мови граматичне значення відмінка,роду, числа, особи, часу а також реляційне значення, тобто синтаксичне відношення слова до інших слів у реченні та словосполученні - закінчення;

8) Морфема без самостійного значення, що розташована між основою і словотворчою чи граматичною морфемою і виступає в ролі формального засобу їх поєднання - інтерфікс;

9) процес відтворення письмового тексту чи усного вислову засобами іншої мови; результат цього процесу - переклад.

10) значний за обсягом документ, призначений для усного виголошення, який обов’язково містить певні висновки і пропозиції - доповідь.