Ішли лісом два товариші, і вискочив проти них ведмідь. Один кинувся навтьоки, видерся на дерево й заховався, а другий залишився на дорозі. Робити йому було нічого: він упав на землю й удав з себе мертвого. Ведмідь підійшов до нього й почав нюхати: той і дихати перестав. Ведмідь понюхав йому обличчя, подумав, що він мертвий, і відійшов. Коли ведмідь пішов, хлопчик зліз з дерева і сміється: — Ну що,— кагке,— ведмідь тобі на вухо говорив? — А він сказав мені, що погані ті люди, які в небезпеці від товаришів тікають.
Н.в. шістсо́т сімдеся́т чоти́ри
Р.в. шестисо́т сімдесяти́ (сімдесятьо́х) чотирьо́х
Д.в. шестиста́м сімдесяти́ (сімдесятьо́м) чотирьо́м
Зн.в. шістсо́т сімдеся́т (сімдесятьо́х) чоти́ри (чотирьо́х)
Ор.в. шістьмаста́ми (шістьомаста́ми) сімдесятьма́ (сімдесятьома́) чотирма́
М.в. на/у шестиста́х сімдесяти́ (сімдесятьо́х) чотирьо́х
Н.в. дев’ятсо́т вісімдеся́т п’ять
Р.в. дев’ятисо́т вісімдесяти́ (вісімдесятьо́х) п’яти́ (п’ятьо́х)
Д.в. дев’ятиста́м вісімдесяти́ (вісімдесятьо́м) п’яти́ (п’ятьо́м)
Зн.в. дев’ятсо́т вісімдеся́т (вісімдесятьо́х) п’ять (п’ятьо́х)
Ор.в. дев’ятьмаста́ми (дев’ятьомаста́ми) вісімдесятьма́ (вісімдесятьома́) п’ятьма́ (п’ятьома́)
М.в. на/у дев’ятиста́х вісімдесяти́ (вісімдесятьо́х) п’яти́ (п’ятьо́х)
Н.в. сімсо́т шістдеся́т ві́сім
Р.в. семисо́т шістдесяти́ (шістдесятьо́х) восьми́ (вісьмо́х)
Д.в. семиста́м шістдесяти́ (шістдесятьо́м) восьми́ (вісьмо́м)
Зн.в. сімсо́т шістдеся́т (шістдесятьо́х) ві́сім (вісьмо́х)
Ор.в. семиста́ми (сімомаста́ми) шістдесятьма́ (шістдесятьома́) вісьма́ (вісьмома́)
М.в. на/у семиста́х шістдесяти́ (шістдесятьо́х) восьми́ (вісьмо́х)
Н.в. п’ятсо́т дев’яно́сто шість
Р.в. п’ятисо́т дев’яно́ста шести́ (шістьо́х)
Д.в. п’ятиста́м дев’яно́ста шести́ (шістьо́м)
Зн.в. п’ятсо́т дев’яно́сто шість (шістьо́х)
Ор.в. п’ятьмаста́ми (п’ятьомаста́ми) дев’яно́ста шістьма́ (шістьома́)
М.в. на/у п’ятиста́х дев’яно́ста шести́ (шістьо́х)
Объяснение:
Один кинувся навтьоки, видерся на дерево й заховався, а другий залишився на дорозі. Робити йому було нічого: він упав на землю й удав з себе мертвого.
Ведмідь підійшов до нього й почав нюхати: той і дихати перестав. Ведмідь понюхав йому обличчя, подумав, що він мертвий, і відійшов.
Коли ведмідь пішов, хлопчик зліз з дерева і сміється:
— Ну що,— кагке,— ведмідь тобі на вухо говорив?
— А він сказав мені, що погані ті люди, які в небезпеці від товаришів тікають.