7. Укажи прислівники, які пишуться з не- разом: (0,56) А) недорого, нещо давно; не/безплідно, а результативно Б) не/боязко, не/дуже холодно, невгамовано,не/подалеку
В) непорушно, не втямки, неглибоко, недаром Г) негарно, незабаром, недоброхіть; не/густо, а рідко
8.
Знайди зайвий рядок: (0,56)
A) назнақ похащем будь-коли, проти волі, без потреби Б) ненароком, по-українському, будь-що-будь, недобре,
В) незадовго, нізвідки, ніколи, небагато, до крихти Г) звисока, невисоко, висить, високий, вись
9. Знайди зайвий рядок: (0,56)
А) Lis/o-
liч босоніж, на/подив, без/кінця Б) мимохіть, силоміць, ліворуч, на/в/знак
В) на щастя, на славу, по/суті, до/крак Г) де/не/де, коли/не/коли, як/не/як, будь що/будь
10. Зроби морфемний розбір прислівників. (36)
Нітрохи, босоніж вранці, весело, згори, водночас, невлад, по-дружньому, по-китайськи, праворуч, щосили, аніяк,
Чимало, по-восьме, мимохідь.
​

-привіт! як твої справи? радий тебе бачити.
-привіт ! у мене все гаразд.
-що ти будеш купувати?
 -я завжди купую газету з телепрограмою та свій улюблений журнал
-а який твій улюблений журнал?
-це gameplay
-А про що він?
-У ньому розповідається про новини комп'ютерних ігор та новинки відеокарт.
-мене також це цікавить.скільки він коштує?
-У порівнянні з іншими журналама про комп'ютер він коштує недорого.
-добре. Я також придбаю цей журнал
-ти не ш, що купив саме цей журнал. він дуже цікавий і корисний.
-дякую! до побачення .
-до зустрічі 

«народ шукає в геніях себе». ці слова в. симоненка досить точно сутність історичного покликання геніальної особистості: бути не лише духовним провідником і пророком, а й дзеркалом, яке найоб'єктивніше відображає «лице і характерну поставу свого народу». у цьому зв'язку т. шевченко своє призначення виконав сповна.його творчість — це документ найбільш об'єктивної і виваженої характеристики українців, це книга їхнього буття і водночас своєрідна візитна картка, за якими націю пізнає і сприймає світ. недаремно шевченків «кобзар» як найбільшу святиню й чи не єдину посвідку про особу брали з собою до невідомої далекої канади наприкінці xix ст. перші українські переселенці.найвизначальнішою рисою українців є їх особливий зв'язок із землею. землю як основу основ, як найбільшу цінність вони поетизували й обожнювали з особливим почуттям, а тому не дивно, що в народних піснях сам господь засіває ниву житом-пшеницею.т. шевченко як геній, що показав народ у всіх вимірах його життєдіяльності (і побутовому, і морально-етичному, і соціально-політичному, і естетичному), передусім змальовує українців як хліборобів, бо ж праця на землі була найвищою цінністю його роду й народу. у нього, як і в народній творчості, ісус за плугом ходить, а марія їсти носить. зображення найсвятіших у такій невластивій для них іпостасі обумовлюється тим, що поет, як і народ, розцінював хліборобську працю як святу, адже завдяки їй існує рід людський. у цьому зв'язку цікавий такий факт із життя т. шевченка. перебуваючи 1847 року в україні, він намалював у подарунок землеміру д. демичу дворічну ікону на металі, з одного боку якої був зображений ісус христос, що благословляє хліб.культ матері-землі-годувальниці сформував в українців і обожнення жінки-матері, бо жінка так само дає життя,плекає й підтримує його своєю любов'ю, ніжністю й турботою. саме тому ставлення до жінки було особливо шанобливим. це засвідчує й лексичне значення слова «дружина» — вона друг, а не служниця своїм чоловікові та дітям. до речі, в українців слово «дружина» вживалося щодо обох із подружжя.  жінка, дружина, мати була не тільки берегинею сімейного вогнища, а й визначальною мірою хранителем нації, її духовності. адже передусім від матері дитина переймала рідну мову, пісню, віру, звичаї і традиції роду, його святині. саме тому у т. шевченка маємо таке поклоніння, таке обожнення жінки-матері, що засвідчує висоту духовного аристократизму і поета зокрема, і народу в цілому.  культ матері-землі, культ жінки-матері обумовив і запрограмував на віки особливості психологічного складу українців, зокрема їх лагідність, щирість, довірливість, а понад усе — пристрасність, емоційність. і те, що т. шевченка називали найперше поетом почуття, жодною мірою його не принижує. він так само й поет глибинної філософської мислі, але першоджерелом її було таки почуття, бо ж почуттєво-пристрасним був і його народ.