7. установіть відповідність між поняттями та . 1. пряма мова; 2. діалог; 3. непряма мова; 4. цитата. а) дідусь підтвердив, що на плесі завжди є качки (остап вишня). б) «мушу йти в полонину, марічко», – сумував іван заздалегідь (м. коцюбинський). в) за словами о.с. мельничука, «основною одиницею мови в усіх мовах є речення». г) – вставай! годі спати. треба вирішити, як нам жити далі. - що? – невторопав з просоння марусик. - ти як хочеш, а я думаю втекти з дому, – важко зітхнув сашко циган. (в. нестайко)
Відповідь:Лисиця виглянула з нори, помружила малинові від сонця очі, розсунула мордочкою звіробій, подумала, помріяла, жовтенько залягла. Лисиця не бачила, що я її бачу з копиці сіна.
Над лисячою норою від краю поля довгов'язий "дикун" крав колгоспну картоплю. Лисиця тихенько свиснула. Але на цей раз свиснула не вона, а довгов'язий "дикун" свиснув своєму корешу, аби той біг швидше. Кореш біг старим деснянським річищем, і дві його сині спортивні сумки з білими літерами "Києву — 1500" читалися далеко, прочитала їх, видно, і лисиця, бо знову гулькнула у нору.
Лисиця жила в старому деснянському березі під старою дикою грушкою, і кращого місця для неї не було: від лівого ока на горбі темніє ліс із пахучим селом Соколівка, від правого ока тече правдива Десна. Перед норою внизу лежить моє озерце з чаїними гніздами в рогозі, за озерцем сидить моя копичка, де я виглядаю по шию в сіні, а далі, скільки біліє чаїне крило, туманіють деснянські луги, з мишами і жуками, жабами та вужами.
"Дикуни" похекали з картоплею до Десни, до палатки, і лисиця знову виглянула з нори: когось вона гладила у норі, бо вуса її тремтіли.
Я вивільнив з-під боку залежану руку і вже хотів було закуняти, як сонна моя копиця затрусилася і щось під нею бабахнуло: запахло чимось таким, що мені і навіть лисиці не стало чим дихати. Лисиця обхопила лапами звіробій і стала в нього внюхуватись, щоб не вчадіти... Я перегнувся з копиці і побачив, як об мою копичку чухається такий собі дикий кабанчик завбільшки з наш човен "Прогрес". Боки йому роздуло, мабуть, від пізньої вечері на картоплищі, і от прикурнув на ніч під моєю копичкою, переїд від картоплі на ранок дав себе знати, і кабан сам себе розбудив. Чухався він, як і належить чухатись мерові тутешніх лугів з корінцями медових трав, полів з картоплями, лісів з дубняками і прочая, і прочая.
З того берега в Десну упало дві берези — проплив сірий з черевцем теплоходик з Києва, вперся в Десну, і Десна, вириваючись з-під нього, так ударила хвилями в свій низький берег, що берези не встигнули навіть ойкнути.
Кабан понурив рило в луг і став наслухати: до падіння беріз він звик, падали в Десну вони часто, і вони, і осокори, звик до човнів, впізнавав їх по голосу, який "Прогрес", чи "Казанка", а по суботах і неділях відходив з Десни подалі в луги — так гриміло, що аж боліло кабанові у вухах від Алли Пугачової і тих човнів,— звик до всього. Кабан, видно, почув мене. Він оглянувсь на луги — ніде нікого, лише далеко вдалині в сизо-малиновому тумані з машини злазили косарі, Десна ще порожня, сонна, двоє "дикунів" на березі чистять картоплю, хай собі чистять,— каже про себе кабан,— я їх не боюсь, я сам — дик, лисицею пахне з-під грушки старого берега, нехай собі пахне, що я, лисиці ніколи не чув?!
Кабан задер рило на копицю, але я вже заслонив обличчя віхтем сіна й дивився на нього крізь сіно. Над копицею продеркотів кукурудзник, над кукурудзником в пірчастих хмарах розминулися два реактивні — кабан звик і до літаків, слава богу, не один рік на світі живе... Трактори і машини, літаки і човни — всі вони були його сусідами по життю, кабан їх не боявся, швидше, вони боялись його. Але — що ж таке? — наче нікого нема і наче хтось є?.. Раптом кабанові на рило, на самісінький п'ятачок, сіла синя бабка, сіла, засміялася синіми крильцями, ще й ніжку встромила кабанові у ніздрю, бо там було ніжці тепло.
Кабан скосив очі на свій п'ятачок, на бабку, і його щетина піднялась, як намагнічена, кожна щетинка застриміла окремо: сів би йому на рило літак чи трактор, то було б ще нічого, ті хоча б то спиталися, а це ж сіло без спросу, бринливе і синє, ще й лапу у ніздрю запхало, добирається лапою до серця — пропало серце!.. І тут, рятуючи богом дане єдине життя, мер лугів і лісів, боліт і полів і прочая дав такого горака і знову бабахнув так, що копиця моя задиміла! Позривалися з гнізд і закричали не своїми голосами чайки, а в пахучому селі Соколівка заплакала чиясь маленька дитина...
Кабан нісся лугом, з нього вистрілювала неперетравлена за ніч картопля, і, вже зовсім легкий, він просвистів поміж помертвілими "дикунами", вплужився у Десну, проорав її світанковий малиновий сон, виборсався за впалими березами на берег, гидливо оглянувся та й емігрував у потойбережний деснянський лісовий світ.
Лисиця рвала боки зі сміху: вона давно знала цього пришелепкуватого дурнобіга, якому, як переїсть, ні з того ні з сього щось таке привередиться, і він так само, ні з того ні з сього, зривається і пре-летить, аж повітря горить за ним...
Пояснення:це все що змогла. Якщо не важко то коли відповідь гарна постав як найкращу будь ласка
ОбъяснениеЩо таке взагалі сенс життя? Тема пошуку сенсу життя існує давно, люди завжди замислювалися про причини існування на Землі. Існує твердження, що це всього-на-всього цілі, які ставить перед собою кожна людина, будь то жінка або чоловік, дитина або старий. І хоча всі члени суспільства бажають підкорити поставлену перед собою вершину, у чоловіків мети носять більш егоїстичний характер, ніж у жінок.
Своїм сенсом життя жінки бачать у віддачі своїх сил своїм близьким. Основна маса жінок вважає своїм обов’язком турботу про сім’ю, створення затишку, народження дітей і все, що пов’язано із заощадженням сімейного вогнища. Вони готові відмовитися в ім’я цього від громадської і трудової діяльності. Для жінки найголовніше бути прекрасними господинями в будинку, а також мати інші хороші жіночі якості.
Переважне положення в суспільстві майже завжди віддається чоловікам. Вони не тільки вважаються здобувачами їжі і захисниками сім’ї, а й намагаються показати свої досягнення в галузі політики, науки, вони займають основні керівні пости і їх завжди обурює бажання жінки домінувати в чомусь над ними. Тому їм не подобається, коли феміністки та інші активні жінки ставлять своєю метою займатися чоловічими справами. Зайняти гідний статус у суспільстві – ось основний сенс життя кожного чоловіка. Сім’я, турбота про дітей у них переноситься на другий план.
Чоловік і жінка по-різному ставляться до освіти і престижу, у них різні потреби в спілкуванні і, що найголовніше, у них різне природне призначення в житті. Жінки ставляться більш серйозно до сімейних відносин, чоловіки ж, продовжують вести себе як дитина – будують будинки, грають у автомобілі, які купують за великі гроші, створюють різні політичні чвари, змінюють історичний хід подій, беруть участь у військових інтригах і роблять інші речі, які доставляють їм задоволення і підвищують їх статус у суспільстві. При цьому вони хочуть показати свою велич і величезний вплив на життя інших людей. Над цим образом вони готові трудитися все своє життя й іншої мети або мрії не бачать перед собою.
Безумовно, новий світ, сучасне суспільство вносить свої корективи у сенс життя чоловіка і жінки. Саме тому зараз з’являються жінки, які відмовляються від сімейного затишку і займаються своєю кар’єрою. В деяких випадках, і це доведено історичними фактами, вони справляються з чоловічою роботою краще, ніж самі чоловіки. У будь-якому випадку слід зауважити, що і чоловіки, і жінки, не дивлячись на розбіжність у поглядах з багатьох питань, хочуть в чомусь реалізуватися і поліпшити свій внутрішній світ стати щасливими. Може, створення щастя і є сенс життя для всіх поколінь, для всіх віків і статевих відмінностей, для всіх, хто в щось вірує і чимось нехтує? Пошук сенсу життя часом займає тривалість самого життя. Поспішайте зрозуміти і скуштувати приємний смак цього щастя.: