7. Від дієслів побудувати, згоріти, жовтіти, закути, стояти утворіть діє- при
прикметники, записавши їх у такій послі-
довності:
а) активний дієприкметник теперішнього
часу із суфіксом -0ч-;
б) активний дієприкметник теперішнього
часу із суфіксом -яч-;
в) активний дієприкметник минулого часу;
г) пасивний дієприкметник із суфіксом -н-;
д) пасивний дієприкметник із суфіксом -т-.​

Придумай лише свій початок нова наложниця не відразу привернула увагу падишаха і цілком заволоділа його серцем, уміло розпалюючи в ньому шалену пристрасть. Сулейман просто не міг жадібно накинутися на неї, маючи в гаремі сотні дивовижних красунь, навчених всім секретам хтивості. Але все-таки це нарешті сталося, і Роксалана-Анастасія присягнулася собі, що у що б то не стало доб'ється положення законної дружини падишаха - вийти з гарему на волю і повернутися додому нічого навіть і мріяти!Вона вже навчилася добре говорити по-турецьки і розуміла: її головний козир в тому, що Рустем-паша, завдяки якому вона потрапила в палац падишаха, отримав її в подарунок, а не купив. У свою чергу він не продав її кизлярагасси, поповнював гарем, а подарував Сулейману. Значить, Роксолана залишилася вільною жінкою і могла претендувати на роль дружини падишаха. За законами Османської імперії рабиня ніколи, ні за яких обставин не могла стати дружиною повелителя правовірних.Виникала ще одна перешкода: Анастасія-Роксолана була християнкою. Але це для дочки священика виявилося сущою дрібницею! Хоча в ті часи змінити віру для християнина означало погубити свою безсмертну душу! Проте, прекрасна наложниця не вагаючись прийняла іслам - вона поспішала, бо могла народити дітей, а вони повинні були стати законними спадкоємцями султана!Шляхом безлічі інтриг, умілого зваблювання Сулеймана, хабарів євнухам і клятвених обіцянок всесвітньої підтримки кизлярагасси у разі успіху Роксолана добилася свого і стала дружиною падишаха. Свого первістка вона назвала Селімом - на честь попередника її чоловіка, султана Селіма I  Прозваний Грозним. Роксолана дуже хотіла, щоб її маленький златокудрий Селім став таким же, як його старший тезко. Але від бажань до їх виконання - страхітлива прірва!Прагнучи всіляко зміцнити своє становище, Роксалана народила Сулейману ще двох синів і дочку. Але спадкоємцем престолу і раніше офіційно вважався Мустафа - старший син першої дружини падишаха, красуні-черкески Гульбехар. Вона і її діти стали смертельними ворогами властолюбної і підступною Роксолани.Часом гарем взагалі дуже нагадував серпентарій - у боротьбі за своє становище жінки різних рас і національностей поводилися немов зчепилися в клубок отруйні змії!Анастасія-Роксолана вела свою інтригу методично і винахідливо, не поспішаючи, але кваплячись, щоб не упустити вирішальний момент. Зовні вона постійно проявляла любов і турботу про повелителя, зумівши стати йому дуже потрібною. Але як би вона не була розумна, красива, бажана і улюблена, навіть падишах не міг безкарно порушувати звичаї. Та і чи хотів він цього, маючи сотні дивовижних красунь в гаремі? Адже ніхто не міг і слова сказати йому впоперек!Лісовська чудово розуміла: поки її син не стане спадкоємцем престолу або не сяде на трон падишахів, її власне становище постійно перебуває під загрозою. У будь-який момент Сулейман міг захопитися новою красивою наложницею і зробити її законною дружиною, а яку-небудь із старих дружин наказати стратити: у гаремі неугодну дружину або наложницю живцем саджали в шкіряний мішок, кидали туди ж розлючену кішку і отруйну змію, зав'язували мішок і по спеціальному кам'яному жолобу спускали його з прив'язаним каменем у води Босфору. Провинилися вважали за щастя, якщо їх просто швидко задушать шовковим шнурком.Тому Роксолана дуже довго готувалася і почала активно і жорстоко діяти лише після майже п'ятнадцяти років!

Що подарувало нам сьогодення? Залежність від грошей, модернізацію суспільства, масову еміграцію за океан… Скільки віків український народ домагався права на відкрите існування?! Ми пройшли через війни, тортури, усілякі «Емські укази», революції, голод… І тепер, коли на дворі XXI століття, ми відлучаємося від свого коріння і орієнтуємося на уніфіковану й стандартизовану «масову культуру». Прикро, що навіть у сільській місцевості, де в побуті й заняттях населення збереглося чимало традиційного, зараз царить урбанізація. Чи не парадокс, що син звичайного хлібороба не вміє працювати на полі, а дочка прясти і вишивати?І де ж поділася та любов до землі, яка раніше давала можливість вижити нашим предкам?         Прикро, що люди забувають духовні традиції, народні звичаї, пісні, одяг…Адже не кожна країна у світі може похвалитися такими скарбами! Не кожна має таку духовну спадщину! Традиційна етнокультурна інформація може зберігатися тільки передаючись від покоління до покоління, несучи в собі коштовний вантаж. Звертання до традицій не означає нехтування можливостей сьогодення. Тільки осмисливши минуле, дізнавшись витоки своєї культури та історії, можна не тільки чіткіше зрозуміти сьогодення, а й правильно обрати шлях розвитку.