7. Вкажіть складнопідрядне речення з однорідною та неоднорідною підрядністю. *
А Тільки довірені люди знали про це темне гайдуцьке гніздо, де жив воєвода, де зберігалися казна загону, зброя і харчові припаси.
Б І тепер, коли на тлі потемнілого неба вимальовуються косяки найдревніших ліриків світу, коли потягло розталлю і розбудженими дорогами, мене кличе степ.
В Цей шмат землі, що колесом одкочувався від татарського броду й козачої долини, і досі не мав власної назви, хоча тут люди не раз знаходили непевний притулок від ординців.
Г Як заллє Вербівку літнє палке сонце, як засипле її зверху золотом та сріблом сонячне марево, то вся кучерява долина здається залитою буйними зеленими морськими хвилями, що десь набігали з моря й затопили долину, піднявшись високо.
8. Вкажіть складнопідрядне речення з неоднорідною та послідовною підрядністю. *
А Горобці на хаті й по тинах цвірінькали так весело й моторно, мов хотіли сказати, що й вони знають, коли весна.
Б Коли лежиш у полі і вслухаєшся в многоголосну тишу полів, то помічаєш, що в ній є щось не земне, а небесне.
В А я й не знала, що думки болять, коли душа і серце -- безборонні.
Г Коли криничанські діди виходять кликати Мороза вечеряти
9. Знайдіть складне речення із сурядним і підрядним зв'язком. *
А Люблю життя, де повно сонця й грюку, і ця любов моя на сто століть!
Б І ламалося гілля на дереві, і зривалося листя, і далеко гонив його вітер в сумнеє поле.
В Не всі стародавні греки були афродітами, геркулесами, аполлонами, але в них був ідеал краси, і вони бачили її в різних проявах, увічнювали її.
Г Помиляється той, хто гадає, що з одержанням свідоцтва чи диплома кінчається період навчання.
10. Вкажіть складне речення зі сполучниковим сурядним і безсполучниковим зв'язком. *
А Тихо в лісі: повітря не дихне, ніщо не шерехне.
Б Повіяв злегка вітерець, і озвалися гаї, затріпотіли осики, зашуміли верболози, ріка скинула з себе дрімоту разом з сивуватим туманом.
В І летять гуси, і летять журавлики, і літа мої листом осипаються.
Г Найогидніші очі порожні, найгрізніше мовчить гроза, найнікчемніші дурні вельможні, найпідліша брехлива сльоза.
11. Знайдіть складне речення зі сполучниковим підрядним і безсполучниковим зв'язком. *
А Над притомленим завороженим степом стояла така тиша, що було чути, як знизу дихає колос, як згори випадають роси і місячна обніж.
Б Тихо в полі, гай темніє, наступає літній вечір.
В Таке моє давнє правило: ніколи не шкодувати за тим, чого не можна повернути.
Г Хто чує себе лиш, хто тільки для себе співа, той не ввійде в майбутнє, не прийме сучасне.
12. Знайдіть складне речення зі сполучниковим сурядним і підрядним ба безсполучниковим зв'язком. *
А Коли осінь вмирає на сивому-сизому вітрі, ми старієм на рік, і немає на долю управи.
Б Небо по-літньому квітчасте: по небосхилу, де збились у великий табунець білі хмарки, воно було темно-блакитним.
В Надвечір хуга втихла, хмари на заході почервоніли, сніг стужавів і гостро заблищав, а повітря стало таким прозорим, що було далеко видно голі дерева понад шляхом.
Г Відскрипіла возами осінь, на санях від'їхала зима, і вербовим човником до бродів прибилася весна.
Те, що ми зараз маємо, перевершує найсміливіші мрії Тараса Шевченка у дитинстві. Тільки уявіть, як би зрадів такому селянський хлопчик, що жив за часів Тараса Шевченка, що всі можуть вчитися! І бідні, і багаті, і в містах, і в селах - всі! Немає неписьменних тільки через те, що у батьків не вистачило грошей на освіту дітей! А ми не цінуємо... ми звикли до цього, і навіть не замислюємось над тим, що ще нещодавно освіта була розкішшю. Не кожен міг собі її дозволити. І, хоча часи й змінилися, про це треба пам"ятати і цінувати те, що ми зараз маємо.
Я йшов стежкою, та побачив гарну, затишну галявину. Підійшов розтеливши свою ковдру, сів та дістав свій обід, який дала із собою матуся. Но рапотм я почув голос дівчинки яка кликала на до Підійшовши до неї я запитав: Ти заблукала?
А вона відповіси мені: Так я гуляла по лісу, та побачила зайчика. Побіжала за ним, а він від мене, так і заблукала. Підемо я тебе виведу, але спочатку ми поїсимо.
Ми прийшли до моєї галявини та почали обідати. І тут я у неї спита: Як тебе звуть? Мене Марийчко. А тебе? А мене Павло.
Так ми з нею познайомились, і кожний тиждень ходили до ліса разом.