70 умоляю надо сильно умираю прям як умру то поховайте мовознавче дослідження. у поданих реченнях замініть.
чення, виражені іменниками, означеннями, вираженими при
у поданих реченнях замініть, де можна, озна-
дослідіть, чи зміниться зміст речень.
нями, вираженими прикметниками.
зразок. звідки ця ніжність, ця несамовитість у теплий день серпня
ло) — звідки ця ніжність, ця несамовитість у теплий серпневий день
псть у теплий день серпня? (є. гуца-
1. цей сад на гірському схилі творили не тільки розлог
ай зовсім молоденькі яблуньки. (є. гуцало) 2. вабили пахощі чебрецю,
сонячні зайчики на вузьких покручених лісових стежках. і
вузьких покручених лісових стежках. 3. усі звірі,
усі лісові птахи були в нього на послузі. (о. донченко) 4. звідти бе-
руть початок бурхливі гірські ріки й річечки, що несуть у долини воду.
(м. олійник) 5. позаздриш долі берези, верби, явора, калини, що зе-
деніють у людській пам'яті. (є. гуцало) 6. таємниця жила в тополиній
душі, і ніколи її не меншало. (є. гуцало) 7. хочеться вірити в те, що
тополя навесні світитиметься пташиними піснями. (є. гуцало)

1)Нема на світі другої України, немає другого Дніпра. 
2)Україна одному до границь його ланів, а другому від колиски до гробу серед злиднів. 
3)Наша слава – Українська держава. 
4)На чужій стороні Вітчизна удвічі миліша. 
5)Всюди на світі добре, а вдома найкраще. 
6)Людина без Вітчизни як соловей без пісні. 
7)Людина без рідної землі, як соловей без гнізда. 
8)Звідки знати безрідному, що таке любов до Батьківщини? 
9)Вкраїна – мати, за неї треба головою стояти. 
10)Грудка рідної землі дорожча за золото. 

Веселе літо згасло. Вересень зробився повноправним господарем у природі. Незвично холодно стає вранці й уночі. Лише вдень пригріває сонечко, немов намагається нагадати про літо. Поля відпочивають після виснажливої тривалої праці. Уже подарували господарям свій золотавий урожай садки. Усюди відчувається прохолодний подих осені. Сіре небо все частіше затягають низькі хмари. Сіється дрібний дощ. 

Ліс стоїть сумний і мовчазний, здається, що він глибоко замислився. Дуже скоро деревам доведеться геть роздягнутися, скинути своє важке вбрання, а згодом і підставити гілки хуртовині. 

Повільно кружляє в повітрі жовтогарячий листок. Тонкі осички сумовито риплять на галявині, ще не зазнавши довгого передзимового сну. Навкруги трухлявого пня скупчилися стрункі опеньки. їх дуже багато, і кожен із грибів так і проситься в кошик. Горобина обвисла червоними розкішними гронами. Листя липи з гострими почорнілими зубчиками здається вкритим тендітним оксамитом. 

Нещодавно зелена трава припала до землі. Високо в небі роблять своє останнє прощальне коло запізнілі журавлі. Вони ще раз нагадують нам, що прийшла осіння пора. Журавлі відлітають у вирій і сумно курличуть. 

У такі дні на якусь мить душу покриває світлий смуток. Ми поринаємо в роздуми про сенс людського існування. Усе це є ознаками того, що настала найкрасивіша пора року, яку оспівували художники, композитори, поети. Настала золота осінь.