7класс Сложный план
Кажуть, це було в Лівійській пусте лi. Автобус iз туристами мчав новою автострадою, що розсікала пустелю на два попелясто-жовтих крила. Над без краïм морем сипучих пісків підноси лися де-не-де вже звичні піраміди, які, здавалося, своєю вічністю перевищу ють це піщане мовчання.
Водія попросив зупинитися високий чоловік. Шелестіли піски. Здивовано дивилися туристи на цього інтелігент ного дивака, якому раптом заманулося* зупинити автобус серед пустелі. Чоло вік рішуче простував піщаними хвилями й зупинився біля піраміди. Усе це він зробив настільки просто й звично, немовбито все життя провів в одному з бедуїнських племен. Занадто зосереджений, заглиблений у себе, чоловік раптом заспівав. Це була українська пісня - відомий романс на слова Лесі Українки.
Лівійська пустеля. Піраміди
Туристи, висипавши з автобуса, слухали. Певно, рідко кому в житті доводилося слухати спів такої дивної експресії, такої розкованості й ду шевної якості душа співака була наодинці не з Лівійською пустелею, а сам на сам з душею Лесі Українки. Треба було бути справжнім, непідробним актором, щоб зважитися** на таку імпровізацію - не злякатися штучнос ті. Треба було мати такий голос, щоб викликати з пустелі душу поетеси і переконати вже не здивованих, а зачарованих випадкових супутників сво їх в абсолютній необхідності такого виклику. Треба було любити так її Лесю Українку. Цим актором був народний артист Борис Гмиря.
Борис Гмиря носив у душi образ поетеси завжди, але звучання гарячого вітру пустелі викликало його настільки відчутно й мимовільно, що він не мiг не заспівати Стояла я і слухала весну»
Недарма слова "батьки" і "Батьківщина" споріднені: обидва слова мають відношення до початку нашого життя, до формування нашої особистості. Характер кожної людини закладається і формується у сім'ї, у ту пору, коли, як говорять у народі, "дитина поперек лави лежить". Дитина росте, і на неї усе більше впливає суспільство тої країни, у якій вона живе. Тому, на мій погляд, саме родина (батькі) та країна (Батьківщина) роблять людину такою, якою вона є.
Потім людина може переїхати жити куди завгодно, але у її душі назавжди залишаться спогади про рідну країну та сім'ю, що її виростила. Батьківщину неможливо забути, як неможливо забути маму і тата. Тому, де б не жили українці, вони залишаються українцями. Бо можна вибрати місце проживання, але не Батьківщину.
Люди з пошаною ставляться до землі, називають її своєю годувальницею. І недарма. Земля дарує людям свої плоди: овочі, фрукти, ягоди. Люди вживають ці плоди в їжу. Також з землі ростуть і інші рослини, які насичують все навколо киснем. Кисень необхідний для існування людства. З рослин також добувають деревину. Її використовують на виробництві. Окрім цього, з рослин можна зробити тканину. Отже, земля є джерелом нашого життя, нашою годувальницею.