8. Складне речення з різними видами зв’язку є в рядку
А На нього чекало багато роботи: треба було виносити з хати сіно й жолобки з-
під насіння, протерти вікна, поставити сітку, розтикати попід стелю деревій.
Б Мовчала трава, мовчало віддалік громаддя копиць, схожих на вершників, усе
потонуло в безобрійній німій тиші.
В Я слухав рідну пісню, рідну мову, і вона лилася струмком, у якому
переплелись запахи калини, чебрецю, лепехи.
Г І на цих високих пам’ятниках спочивають не тільки запізнілі перелітні
птахи, а й, здається, у надвечірніх сутінках дрімають обважнілі хмари.
9. Складне речення із сурядним, підрядним і безсполучниковим зв’язком є в рядку
А Вишнево-яблуневі садки, що сьогодні зранку були такі змерзлі, подобрішали,
потеплішали, і село звеселіло, людські обличчя погіднішими стали.
Б Позеленіли вікна, повітря стало бузково-синім, і верхівки тополь
вигойдувались на поривчастому вітрі.
В Дурманом віяло з густих заростей, які двома застиглими хвилями означали
нічну вулицю, танучи в повітрі, а з обійсть долинав дух матіоли.
Г Мати брала пучками ягоду, несла до вуст, і, коли роздушувала черешню, то в
кутиках уст спалахував сік.
10. Складне речення із безсполучниковим і підрядним зв’язком є в рядку
А Ти до мене прийшла не із казки чи сну, і здалося мені, що стрічаю весну.
Б Рожевий пил спадав, синіло все кругом, і коси золоті зоря вплітала в трави.
В День і ніч стугоніли під вікнами ковані колеса возів, коні кресали копитами
іскри, від ходи танків тремтіла хата.
Г Марко піднімається на підсинений пагорб, де крізь сон зітхає кучерявий овес,
і застигає на місці: од вітряка до нього йде його Оленка з білим вузликом у руці.
2)Сусід до себе кликав кума: "Приходь лиш, брате, на часок". – Сусід до себе кликав кума, щоб він прийшов на часок.
3)"Почали возить сіно?" - зацікавивсь Аркадій Петрович. – Аркадій Петрович зацікавивсь, чи почали возити сіно.
4)"До вас гості їдуть", - повідомила служниця. – Служниця повідомила, що до нас гості їдуть.
5)Я сказав йому повчально: «Географію завжди треба, сину, добре знати» — Він сказав сину, що географію завжди треба добре знати.
6)«Робіть, як ми домовились,» — порадив Гаврило. — Гаврило порадив, щоб робили, як вони домовились.
7)«Оце увесь ар’єргард?» — сумно спитав командир. — Командир сумно спитав, чи оце увесь ар’єргард.
Слово надто багато важить в життi, як вiдомо, воно може впливати на долю, воно вмить змiнює настрiй, робить людину щасливою або розгубленою. Прикро, коли чуєш, як часом, люди спотворюють нашу мову такими словами, яких не знайдеш у жодному iз словникiв. Чи то нехтуючи, чи то не знаючи мови.
Той, хто зневажливо ставиться до рiдної мови, до рiдного народу, не вартий уваги i поваги. I це болить нам, тим, хто любить рiдну Україну, рiдну мову. Мова служить нам завжди. Щирими словами ми звiряємося у дружбi, словами нiжними вiдкриваємо серце коханiй людинi, словами гострими i твердими, "мов криця", даємо вiдсiч вороговi. Не можна ходити по рiднiй землi, не зачаровуючись рiдною мовою, не знаючи i не вивчаючи її.
Наша рідна мова. Вона нам рідна, як мама і тато, як та земля, на якій ми зростаєте. Бо це мова, яку ми всі чуємо змалку, якою ми промовили свої перші слова. Ця мова зрозуміла і рідна всім свідомим українцям, так як полякам — польська, німцям — німецька, англійцям — англійська . Бо без мови немає народу. І так само, як у кожній людині є одна мама, так і мова рідна лише одна. Людина може знати дві, три і більше мов, але рідною залишається материнська мова.
Українська мова - це барвиста, запашна, невянуча квiтка, яка вiчно квiтне, долаючи час, кидаючи барвисту стрiчку iз давнини у майбутнє. Вона виткана i червоною калиною, i синiм барвiнком, i вишневим цвiтом та запашною рутою-мятою.