8. Запишіть цифри словами, утворіть на основі словосполучень складні прикметники. Поясніть їх правопис. 4 поверхи, 3 осі, 2 основи, 2 касети, 2 кімнати, 2 яруси, 100 годин, 197 років, 4 тижні, 3 акти, 4 мільйони, 20 років, 100 років, 3 мільярди, 3 місяці.
На мою думку, людина перш за все повинна бути гуманною. З повагою та розумінням ставитись до інших людей, добре відноситись до всього живого або хоча б просто не доставляти страждань жодній людині - що в нашому світі якраз дуже важко й дається. Люди прагнуть відповісти злом на зло, висловити свою негативну думку в адресу якоїсь людини спеціально щоб зробити їй неприємно, або ж обговорити цю людину за її спиною. Це все неправильно, люди повинні нести в цей світ добро та мир, а не ще більше зла та егоїзму, якого і так вдосталь.
Не слід забувати й про чесність. Насправді найбільше в дитинстві нас вчили саме чесності. Адже дітлахи дуже часто брешуть, але часто через те, що бояться бути покараними чи насвареними. Якщо дітей змалку не вчити, що брехати не можна, вони звикнуть до брехні і їм потім буде навіть важко позбутися своєї звички. Та й з тими, хто говорить неправду, (особливо якщо це відбувається регулярно) нелегко спілкуватись. Однак, правда завжди вилазить наверх, хочемо ми того чи ні, тому краще одразу сказати все як є, а не постійно хвилюватися, що хтось про щось дізнається.
І на останок, я вважаю, що людина повинна бути відповідальною. Ця риса формується саме в шкільному віці: вчасно виконане домашнє завдання, прихід до школи не сізнившись, дотримання своєї обіцянки. Відповідальність – це усвідомлення наслідків наших можливих дій та їхній вплив на оточуючих. Це дуже корисна риса характеру, тому навіть якщо її нема, то її потрібно розвивати. Людина повинна знати, що вона сама відповідає за свої слова та вчинки, і тоді вона буде думати спочатку перед тим, як щось робити, знаючи що ні на кого відповідальність скинути не можна.
Це було вранці. Сергій як завжди прокинувся, вмився, почистив зуби та коли він подивився у вікно, то дуже злякався. Він побачив дуже гарну пташку, вона нерухливо лежала на землі. «Мабуть вона щось собі поранила» - подумав Сергій, швиденько одягнувся і побіг на вулицю. На вулиці був мороз, все вкрилося снігом, на деревах і кущах був іній. Такої краси ви не бачили ніколи
Хлопець побачив що та пташка була синичкою. Пташка ще дихала. Сергій подумав що треба забрати її додому і вилікувати, бо так і помре на морозі. Але він думав що батьки можуть на нього накричати.
Так він просидів хвилин п‘ять, думаючи забрати пташку чи ні. Раптом пташка почала рухатися, вона хотіла заспівати ще одну пісню. Це в неї не вийшло, бо зламане крило давало о собі знати. Сергію стало дуже жаль пташку і він все ж таки її забрав.
Коли Сергій обережно взяв синичку і зайшов з нею до хати, то одразу замотав її у рушничок, бо вона була мокрою. Синичка зігрілася.
Коли батьки Сергія повернулися з роботи і побачили пташину, то дуже здивувалися. Сергій розповів всю ситуацію і батьки стали дуже пишатися своїм сином. Похвалили вони Сергія, бо він врятував життя одній синичці. Батьки разом з Сергієм вилікували пташку і навесні вона знов полетіла приносити всім радість своїми піснями.
Виконуючи завдання я дотримувалась (дотримувався) художнього стилю.