9. У якому рядку в усіх словах правильно утворено форми імені по батькові?
А. Ігоревич, Юріївна, Олегівна
Б. Іванівна, Іллівна, Анатоліївна
В. Григоріївна, Микитович, Андрійовна
Г. Сергіївна, Миколаївна, Васильовна
Д. Артурівна, Кузьмович, Анатолівна
Не кожному вдається знайти свій шлях у житті. Хтось вчиться за бажанням батьків, хтось просто хоче чимось зайнятися, але це не вірно. Кожна робота повинна приносити задоволення. Для цього слухай своє серце і інтуїцію, бо вони якимось чином знають, ким ти хочеш стати. Не дозволяй страху зруйнувати свою мрію. Так, поразок буде багато, але поразки роблять людину сильнішою характером. Це і є справжня сила. Якщо ти визнав поразку, то встань, обтрусись і йди далі. Лише досягнувши свого можна усвідомити, що труднощі були необхідні. Тому, почни і шукай свій шлях у житті. Саме ти зможеш змінити цей світ на краще.
Вибір професії – це велика відповідальність. Відповідальність перед батьками, перед суспільством, та найголовніше – перед собою. Відповідальність перед собою, мабуть, найважливіша, і полягає вона в тому, щоб обрати саме свій шлях і ним йти. Бо тільки сама людина може побачити, до чого в неї більший хист, до чого відчуває вона покликання.
Кожен відчуває, що йому легше “дається” і, отже, чому зможе присвятити життя. І тут найважливіше – не схибити.
Іди своєю дорогою, і нехай люди говорять, що завгодно. (Дайте).
Я вже обрав майбутню професію, керуючись при цьому багатьма чинниками, але головним із них був той, що до цього діла я відчуваю своє покликання. Мені завжди були небайдужі долі людей, як моїх близьких, так зовсім сторонніх, для мене завжди багато важили такі поняття, як “чесність”, “справедливість”, “права людини”. Саме тому я обрав для себе професію юриста та збираюся після здобуття вищої освіти бути адвокатом. Чому саме адвокатом? Тому що саме працюючи на цій ниві, як я вважаю, я зможу дати найбільшу користь людям.
Хочу зазначити, що в мене навітью не було сумнівів щодо того, щоб пов’язати свою долю з юриспруденцією, але постало питання щодо обрання спеціалізації. І я вирішив стати саме адвокатом (а не, наприклад, прокурором або суддею) ось чому: я хочу захищати людей, виправдовувати їх вчинки, хоч якими б вони не були. Адже яким би бридким чи навіть протизаконним не був вчинок, були якісь причини, які призвели до нього. І саме з’ясуванням цих причин я буду займатися як адвокат. При цьому я буду керуватися Законом, який створила наша держава і у якому сподіваюся знайти відповіді на питання, які будуть поставати переді мною у процесі роботи.
Закон – це союз тництва та сили: друге у подібний союз приносить народ, перше – уряд. (Антуан де Ривароль).
У своєму житті я неодноразово стикався з такою ситуацією: людину звинувачують у чомусь, а вона не в змозі довести свою невиновність. Саме для того і існує професія адвоката, щоб доводити невиновність людини або її непричетність до якогось злочину. У моєму розумінні, неможливо уявити собі жахливішу ситуацію, ніж таку: людину засуджують до тюремного ув’язнення через щось, чого вона не робила. Адже відомо, що такі випадки є, і вони не поодинокі.
Причини можуть бути різними: бажання справжнього винуватця “підставити” саме цю людину; лінощі, недбалість або підкупність міліції, яка не стала довго шукати та розбиратися “хто винен”…
Саме у цьому бачу я своє покликання: домогтись звільнення людини у випадку її невиновності або (якщо судять “за діло”) з’ясувати витоки поведінки та вчинків, знайти пом’якшуючі обставини (які, я впевнений, є у кожному випадку) та досягти зменшення покарання.
Звичайно, я розумію, що беру на себе величезну відповідальність, тому що у будь-якому випадку необхідно зберегти об’єктивність та докласти максимум зусиль та винахідливості для захисту свого підопічного, людини, яка довірила мені свою долю (адже адвокату, як і лікарю, і священику, люди розповідають все, бо. можуть не боятися, що це стане відомо ще комусь).
Мені стає світло на душі, коли подумаю, скільком людям я до Хочу років за двадцять сказати, оглядаючись на своє життя: “Я не помилився у виборі професії!”