9. Знайдіть речення, у якому підрядна частина залежить
від усього головного речення.
а) Та не злічить віків, що встигли вже пройти (П. Фили-
пович,).
б) А там, де мене чекають, рипає хвіртка тоскно і небо
вовняним шарфом кутає шию од вітру (1. Драч).
в) Все, що гарне у природі, все, що чесне у народі, роз-
цвітає в ці деньки (М. Рильський).
г) З дороги видно було, як вився у низині кривульками
глибокий та каламутний Прут (М. Коцюбинський).
10. Виділіть складнопідрядне речення з підрядним озна-
чальким,
п) Життя ариває дні мої, неначе вітер зриває листя (В. Со-
сюра).
б) Сонце пекло так, що й уночі степ пашів
в) Перед очима замигтіли великі зорі, що займалися
в небі (В. Кучер).
г) От і прощай, літо, бо зима одразу впала на голову
(М. Стельмах).
11. Знайдіть складнопідрядне речення з підрядним з'ясу-
вальним.
а) Якби мені, мамо, намисто, то пішла б я завтра на місто
(Т. Шевченко).
б) Я Нептуну півкопи грошей в руку суну, аби на морі
шторм утих (І. Котляревський).
в) Перед очима замигтіли великі зорі, що займалися
в небі (В. Кучер).
г) От і прощай, літо, бо зима одразу впала на голову
(М. Стельмах).
11. Знайдіть складнопідрядне речення з підрядним з'ясу-
вальним.
а) Якби мені, мамо, намисто, то пішла б я завтра на місто
(Т. Шевченко).
б) Я Нептуну півкопи грошей в руку суну, аби на морі
шторм утих (І. Котляревський).
в) Малі дерева схожі на дорослих, як діти на своїх бать-
ків (М. Сингаївський).
г) Дерево благають, щоб парості розпустило в їхнім біднім краю
Перше що вразило мене-це епіграф поеми, в якому автор розкриває головну ідею твору: довести до читача правду про країну зла та насильства. На самому початку автор іронічно змальовує людей, які населяли країну і розповідає про їхню працю в таких рядках: “той мурує-той руйнує”. Сюжет поеми складається з 3-х картин в яких автор по черзі описує Україну, Сибір та столицю Російської імперії Санкт-Петербург. В першій картині автор дуже вдало змальовує рідні пейзажі та схід сонця в безтурботних тонах. Але раптом як грім серед ясного неба автор придивляється та баче: як під тином лежить опухла від голоду дитина, що не все так гарно на рідній земл,і що люди потерпають від експлуатації на панщині, мруть від голоду, тяжких хвороб. Ось що вражає в цій картині вдало змальований поетом пейзаж та страшні муки рідного народу на його красивій землі.
Друга картина-це політ над вічною мерзлотою Сибіром. Тут автор також доносить до читача пейзаж, але зимовий. Далі герой комедії чує, як затріщали кайдани і як тяжко людям у неволі. Тут герой бачить не тільки злочинців, але й на думку автора, чесних і справедливих людей, одним словом цвіт нації. Ця картина ще страшніша за попередню, бо тут герой зрозумів до чого дійшов уряд зібравши всіх неугодних у тісній могилі. Далі герой ставить запитання: а за що народ терпить такі муки, і обвинувачує в цьому царя. Далі автор рішуче закликає боротися проти царату. Ось чим вразила мене ця частина, рішучістю автора та його закликами боротьби проти гнобителів.
Третя картина, як і попередні починаються з пейзажу, але на цей раз вже міського. Автор описує російські міста. Коли герой потрапляє в столицю імперії то зустрічає свого земляка дрібного чиновника, який своєї рідної мови відцурався та чужої не навчився. Тут автор називає цього чоловіка мерзенним каламарем і описує його, як втратившого національну свідомість та гідність. Потім герой потрапляє до палацу царя і викрикує: “Ось де рай!”. Потім автор вдало змальовує панів, називаючи їх пикатими. Пузатими. Потім автор описує царське подружжя застосовуючи при цьому різні художні засоби. І вкінці автор доходить висновку що цар це не цар без тюрми народів-Сибіру, без своєї челяді, та чиновників. Ця частина дуже вражає сатиричними описами царату та чиновників.
Ця сатирична поема дуже вдало поєднала в собі опис страждань простого народу, який не прокладаючи сил тяжко працює на своїй землі і водночас вмирає з голоду, та райське життя панів, які живуть собі безтурботно в розкоші та достатку.
Не знаю, подойдут ли эти, но это то, что нашла в интернете.
Подчас не делать ничего и есть высшее проявление насилия.
По моему глубокому убеждению, человек имеет право распоряжаться собой. Человек имеет право жить, как хочет, если его «хочу» не затрагивает окружающих.
Либерализм по-христиански: никто не смеет отнимать у вас вашего права катиться в ад.
Быть свободной — значит жить, повинуясь интуиции, не причинять никому боль и не судить людей за их ошибки.
Единственная свобода, которая может быть у каждого — свобода выбора.
И снизу лед, и сверху. Маюсь между.
Пробить ли верх иль пробуравить низ?
Люди сами вольны выбирать, во что верить, а во что нет.
Человек без свободы выбора — это не человек.
Одиночество преподносит кучу вариантов.
Выбор — это и есть свобода. Свободен тот, кто может выбирать. Тот, кому навязывают выбор, — раб.
Человеку дано стать палачом, так же, как и дано не становиться им. В конечном итоге выбор за нами.
Ты сделаешь нас пленниками собственного разума. Дашь сознание, но отнимешь свободу выбора. Сделаешь нас рабами.